Читати книгу - "Листоноша для химер, Сінторас Ватерлей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Чому б тобі просто не замовкнути, тут до біса холодно, чому я не можу бути просто продуктивним листоношею? Тут забагато чого відрізняється, я не хочу лазити драбинами щодня.
— Ніхто не хоче, проте твою квартиру заберуть, якщо ти будеш звільненим, тому не налажай, та я тебе звідси витягну, та ти не захочеш повертатися до своєї квартири, та будеш сповідувати волю хазяїна, та виконання квоти.
— Волю хазяїна?
— Ну, Засновника, він тут постійно керує та допомагає простим працівникам з їх буденними проблемами, йому просто цікаво підтримувати химер, ми не знаємо, що у нього в голові може відбуватися.
— Тоді чому цей клятий лист було так складно доставити.
— Поняття не маю, не панікуй, ми взагалі всі поремо, чому день праці вже завершується, Урур, якого біса? Це був лише четвертий доставлений лист, у мене ще паперової роботи багато, чому ти мене не попередив?
— Ти ж наче працював листоношею раніше.
— Так, проте тут наче час йде інакше, я не розумію гаразд, тоді доведеться перепрацьовувати та залишитись пізніше.
— А, з приводу цього, тебе виженуть насильно, тобі не можна перепрацьовувати, на стажуванні, ти повинен виконувати норму за заданий час.
— Ні, ні.Чому ж…
— Гаразд, непоганий перший день, стажисте, давай, закругляйся та підемо прогуляємося містом, я тобі покажу літературу для листонош, та ми подумаємо, як тобі не налажати.
— Яким чином ти відчуваєш, що я не втомився?
— Ти виглядаєш вкрай витривалою людиною, тому пішли за щасливим майбутнім, хіба ти не цього хотів?
— А, про щасливе майбутнє, де тут можна знайти порядних химер, що допоможуть мені вигнати моїх з дому.
— А, я вже розказав їм про твій будинок, одним словом, заради твоєї безпеки та нашої конспірації тобі не можна покидати тепер тунель, бо ті химери тебе помітили.
— Що, що вони зробили?
— Помітили, тепер ти будеш видимим для усіх химер, що забажають тебе бачити.
— Нісенітниця якась гаразд, ти хотів мені щось показати.
— Ось тут в нас почесна дошка найкращих результатів серед держструктур, ось тут в пошті вказується кількість доставлених пакунків їх швидкість та відгуки отримувачів, моя мрія вивести поштову дільницю на найперший рівень.
— Усю дільницю? Не себе одного?
— Воля Засновника чітка, якщо бажаєте процвітання, то тягніть вперед свою громаду.
— Ні, дякую це без мене, мені просто потрібно стати найкращим листоношею.
— Добробут поштової дільниці мене мало цікавить.
— Тобто не ні крапельки не замотивував погляд на цю дошку?
— Ні, проте… ой, не розчаровуйся, просто я не бачив Засновника, можливо, якщо я зустріну його, то теж почну цінити його волю.
— Точно, правду кажеш, ти точно зміниш світогляд, як зустрінеш Засновника, правда він не розказував, де він зараз знаходиться.
— Гаразд, а де тут є меблевий магазин, хоч на ціни гляну, бо ліжко та тумбочка не сильно доповнюють кімнату.
— Ти ж не дослідив своє житло так? У тебе є меблі в гардеробі, вони лежать у маленьких синіх кристаликах та вони збільшуються, якщо кристал розбити. Плюс вони дають голограму, тому ти можеш подивитися, якими будуть меблі, перед встановленням.
— Вау, гаразд, проте я ж можу… Чекай, я не відчуваю спраги.
— А, ну це одна з властивостей цього тунелю, голод, спрага та потреба у сні серйозно зменшуються,
— Кхатіме, ти куди взагалі погнав? Я тебе пів дня шукав, ти чому до своєї квартири не вернувся? Я вже встиг нових друзів познаходити. Ей, ідіоте я про тебе говорю, підійти скажи привіт.
— Саженька, чому ти кличеш його ідіотом?
— Він не проти, не переживай. А, ну був радий бачити, бувай.
— Як грубо, Кхатіме, може заміниш собі цього співрозмовника з пачки? Я чув, що там бувають мотиватори та заспокійливі вогники, а не оця лажа.
— Заміню, як тільки знайду час, щоб знайти шлях до їх офісу.
Наступного дня.
— Бачу, що ти поступово просуваєшся, все ще збираєш штрафи?
— Якщо зібрати усі покарання раніше, значить я швидше навчуся не повторювати їх.
— Звучить, проте лише трохи, проте ти повинен продовжити бігати швидше, бо квота буде щодня зростати.
— Мені просто цікаво, тут же час йде якимось іншим чином? Скільки часу пройшло, якщо порівняти з поверхнею.
— Не знаю, химери відчувають час інакше, як тільки захочуть, от, наприклад голови пропускають увесь час наче мить, кожного разу, як до них ніхто близько не підходить та не починає розмову.
— О, нічого собі, ти завершив квоту на сьогодні. Гаразд, тоді ось твоя зарплата.
— Чекай, я другий день працюю, яка зарплата?
— Знову ж таки, через недобір зарплату платять наперед, а виконання квоти і є основною умовою завершення стажування, тому я вітаю, тепер ти офіційно листоноша.
— Тепер, скільки коштує найняти порядних химер?
— Поняття не маю, я лише про них чув.
— Гр-р-р-р, гаразд, ти казав що мене спіймають, то скільки буде коштувати, щоб вони охороняли мене постійно?
— Знову, я поняття не маю, ти взагалі мене слухав? Я казав, що я ніколи не заходив всередину тих закладів.
— Архг, до зустрічі, я пішов додому спати.
— Гаразд, я тебе знову завтра зустріну, проте поспи цієї ночі, сила цих тунелів не безмежна.
Кхатім перестав чути голос Урура.
— Доброго дня, пане химеро, де знаходиться вихід з тунелю?
— Листоноші тепер доставляють пакунки нагору? Гаразд, я вас понесу.
— Можна просто показати… А-а-а-а, — химера, що нагадувала гаргуйлю в повний людський зріст, підняла Кхатіма, взявши його під руки, та понесла по тунелю та, залетівши в один із закладів вона виштовхнула Кхатіма через люк, нагору.
— Урхг, гаразд, я нагорі, де можна знайти вхід назад, щоб я знав.
Кхатім розвернувся, проте позаду нього був лише асфальт. Кхатім прийнявся мацати асфальт та ритися в смітті та заглянув під смітник, проте він не помічав зовсім нічого.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Листоноша для химер, Сінторас Ватерлей», після закриття браузера.