Читати книгу - "Про що мовчать тіні, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

Клара кивнула Домініку і вони розділилися, щоб підійти до супротивника з різних боків. У Чейза залишився останній сувій із закляттям невидимості, яким він скористався. Нік із команди суперників не помітив, як той підкрався до нього. Одним рухом клинка Чейз завдав смертоносного удару.

—  Команда правителів втратила одного гравця — Ніка. Тепер у кожній команді залишилося по чотири тіні.

Нортон свій посох впустив і той упав кудись униз у безодню. Тоді недовго думаючи він розігнався і зіштовхнув Кіру, яка стояла біля самого краю мосту. Вони звалилися разом і зникли з поля зору.

—  Обидві команди втратили по гравцеві. Нортон і Кіра тепер поза грою.

Злива дедалі посилювалася і приховувала справжні наміри Джейкоба, він запримітив Чейза і проткнув його мечем, тінь миттєво розчинилася. Клара побачила це і підкралася зі спини. Вона завдала ріжучого удару мечем по ногах Джейкоба, коли той приземлився на коліна, дівчина пронизала його тіло, після чого той упав, і тінь зникла.

Перед вирішальним раундом тінь Клари відчула, що хтось із нею намагається поговорити:

—  Хто ти?

 Голос незнайомої тіні ненадовго замовк.

—  Твій брат. Кевін.

Недовго думаючи, вона відповіла:

—  У мене немає брата.

—  Є. У дитинстві нас розділили.

—  Не розумію.

—  Мало часу. Я і ти частина символу. Двадцять три роки тому один чарівник розділив знак на дві частини і запечатав у наших тілах.

—  Що? —  Клара насилу вірила словам незнайомця.

— Частини символу під час нашої сутички об'єднаються в комусь одному. І загине той, кого знак не вибере. Вимушена жертва заради з'єднання символу.

—  Звучить не дуже оптимістично. І в це все складно повірити, — Клара згадала свій сон, який мучив її вже давно і починала його розуміти, —  Отже, мій сон... він мій дитячий спогад.

—  Тепер ти мені віриш?

— Навіщо ти мені зараз усе це говориш?

— Щоб врятувати.

—  Навіщо тобі це? —Клара намагалась бути зосередженою.

— Я так втомився жити у брехні.

— Що ти маєш на увазі?

— Насправді я не твій брат, а тільки посудина знака. Твій брат загинув ще будучи дитиною, коли з нього вилучали частину знака за допомогою обряду. Для ролі посудини знак вибрав мене.

Клара ледве зібрала думки воєдино, щоб відповісти:

— Дякую тобі за правду.

— Тепер я зможу бути самим собою. Я так довго видавав себе за нього, що все одно можеш вважати мене своїм рідним братом.

— Однозначно, ні. Нам ще з тобою битися. Не чекай від мене поблажливості.

— Я тобі піддамся. Довірся мені. Для всіх тіні мовчать, цю розмову ніхто крім нас не чує.

—  Як тебе звати насправді?

— Стів.

—  Дякую, тобі, Стіве.

Для Клари це був єдиний спосіб претендувати на перемогу. В обох команд залишалося по два гравці. Клара відчула, що судді зняли заборону на користування магією.

— Беру на себе Фелікса! — Клара крикнула Домініку, на що той кивнув.

Дівчина створила вогняну кулю, розміром з голову, і з усієї сили метнула її у Фелікса, той навіть не пручався. Це дуже здивувало Клару. Його тінь почала повільно зникати. Коли та повністю розчинилася, дівчина відчула свою міць. Клара не зовсім зрозуміла, що сталося, але її внутрішня сила значно зросла. Домінік атакував Кевіна, але той відбив напад і завдав удару в слабке місце та переміг.

— На арені залишилися Клара і Кевін. Хто ж стане переможцем? — усі глядачі спостерігали за грою, затамувавши подих, і лише зрідка вигукували вигуки розчарування або схвалення.

Організатори гри були стурбовані програшем команди правителів.

— Чому ти допустив перемогу команди жителів?

— Вона виграла. Доведеться звільнити її місто від жертвоприношень на десять років, а також ті землі, на які ми претендували, інакше наша репутація сильно постраждає.

— З яких це пір ти переживаєш за нашу репутацію?

— З цих. Вона вселила надію на чергову перемогу жителів.

— Не факт, що це станеться.

— Ти й зараз був упевнений у їхньому програші. Сподіваюся, наші дороги з ними перетнуться не скоро. Все одно не зрозумію, як їй вдалося виграти?

— Не знаю. Але це було вперше й востаннє. Ти маєш рацію, її перемога стимулюватиме інших продовжувати грати з нами. Думаю, тепер до нас вишиковуватиметься черга з охочих битися і звільнити себе та інших від смерті.

Кожен із команди Клари підходив і міцно обіймав її. Вони не очікували, що зможуть перемогти, після того, як вона їх підбадьорила, повірили у свої сили. Усі стояли мовчки, за них говорили їхні очі, наповнені сльозами щастя. Але дівчина розуміла справжню причину їхньої перемоги.