Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Майстри часу: Осяяння творчості, Діана В 📚 - Українською

Читати книгу - "Майстри часу: Осяяння творчості, Діана В"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Майстри часу: Осяяння творчості" автора Діана В. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 19
Перейти на сторінку:

— Бачиш, доню, як кожен узор має своє значення, — лагідно пояснювала Олена, показуючи яскраво-червоні й зелені нитки. — Ось цей орнамент символізує життя і надію. Це наша історія, вплетена у кожен стібок.

Дівчинка дивилася на руки матері, зачарована тонкими рухами і красою вишивки. Кожен новий візерунок захоплював її ще більше.

— Мамо, а чому ці нитки такі яскраві? — запитала дівчинка, вказуючи на червоні й зелені нитки, що перепліталися в орнаменті.

— Це кольори нашої землі, дитино, — з ніжною усмішкою відповіла Олена, продовжуючи працювати. — Червоне — це наша любов і жертви, які ми приносимо заради України, а зелене — це надія на її розквіт.

Кімната була заповнена теплом і затишком. Усе тут дихало любов’ю до рідної землі та культурної спадщини. М’яке світло падало на полиці з книгами, вишиті рушники на стінах і невеличкий дерев’яний стіл, на якому стояв глиняний чайник із паруючим трав'яним чаєм.

— Ти завжди навчала нас любити Україну, мамо, — тихо сказала дівчинка, обіймаючи Олену. — Я теж хочу навчитися вишивати так, як ти.

Олена притиснула дочку до себе, відчуваючи тепло її маленького тіла, й усміхнулася, дивлячись на готову частину вишивки. Її серце сповнювалося гордістю за те, що її спадщина передається далі, через покоління.

— Ти вже знаєш головне, доню, — сказала вона, пригладжуючи її волосся. — Вишивка — це не просто голка й нитка. Це голос нашого народу, і ти повинна пронести його далі.

Раптом, коли Олена знову опустила погляд на полотно, вона помітила, що візерунок почав змінюватися. Нитки, які вона так старанно плела, почали перетворюватися в незвичайні форми, яких вона ніколи раніше не бачила. Її рука завмерла, але тканина під пальцями почала світитися м'яким сяйвом.

— Мамо, що це? — здивовано прошепотіла дочка, вдивляючись у полотно.

— Не знаю, дитино, — тихо відповіла Олена, відчуваючи, як простір навколо неї починає змінюватися. Світило, яке виходило з вишивки, розпливалося довкола, огортаючи всю кімнату.

Кімната зникла, і разом із нею зникло все, що оточувало їх кілька секунд тому.

Коли світло зникло, Олена Пчілка опинилася в іншому місці. Високі будівлі, яскраві вогні та незнайомі звуки міста з усіх боків оточували її. Спочатку вона не розуміла, що сталося, але її серце відчуло тривожну близькість чогось знайомого.

Раптом вона побачила перед собою кілька постатей. Олена придивилася й упізнала їх. Леся, її дочка, стояла разом із Тарасом Шевченком і Іваном Франком. Її серце забилося сильніше, коли Леся помітила її й побігла назустріч.

— Мамо! — вигукнула Леся, обіймаючи Олену з теплотою й силою, якої Олена не очікувала.

— Лесю… моя дитино… — прошепотіла Олена, міцно притискаючи її до грудей. Її руки тремтіли від радості та полегшення. Вона притиснула долоню до щоки Лесі, дивлячись їй в очі. — Я так боялася, що більше не побачу тебе…

— Тепер ми разом, мамо, — сказала Леся, її голос бринів від щастя.

Олена легенько відсторонилася, щоб краще подивитися на доньку, і усміхнулася.

— Ти стала ще сильнішою, Лесю, — промовила вона, гладячи волосся дочки. — Ти завжди була моєю гордістю. І тепер ми знову разом.

Леся усміхнулася й тихо додала:

— Ми разом, і тепер зможемо продовжити нашу боротьбу. Я рада, що ти тут.

Олена оглянула навколо, побачивши Шевченка й Франка, що стояли поруч, спостерігаючи за сценою. Вона відчула тепло й упевненість — їхні справи продовжуються, і тепер вони разом у цьому новому світі.

Підрозділ 5: Марія Приймаченко: Жива казка

У маленькій, затишній хаті на Поліссі Марія Приймаченко сиділа за своїм робочим столом, створюючи нову серію яскравих і фантастичних звірів. Її пензель легко ковзав по полотну, наче сам диктував їй рухи, а перед її очима народжувалися дивовижні істоти. Їхні тіла, вкриті барвистими візерунками, були такими живими, що здавалося, вони ось-ось почнуть рухатися.

Вона зупинилася на мить і вдихнула на повні груди. Кімната навколо була просякнута запахом фарб, а її твори, що прикрашали стіни, здавалися порталами у інший світ — світ казки, де фантастичні звірі жили поруч із людьми, даруючи їм радість і натхнення. Кожна її картина була втіленням магії. Для Марії мистецтво було не просто формою вираження, а вікном у світ, який існував десь на межі реальності й уяви.

Марія уважно подивилася на останній мазок — він завершував образ дивного, фантастичного звіра з яскраво-синіми лапами й червоними рогами, що перепліталися, наче гілки дерев. Звір виглядав так, ніби збирався вискочити з полотна.

— Ну ось, мій друже, — промовила Марія, усміхаючись до свого творіння. — Ти тепер живий.

Її картини завжди мали щось більше, ніж просто кольори й форми. Вона відчувала, що за кожною з них стоїть інший світ, наповнений життям, історіями і таємницями, які тільки чекали, щоб розкритися. Іноді їй здавалося, що ці звірі просто чекають на її дозвіл, щоб ожити.

Раптом щось змінилося. Світло у кімнаті стало м’якішим, але водночас яскравішим, і Марія відчула, як навколо неї починає вібрувати повітря. Вона повернулася до свого полотна — і на мить не могла повірити власним очам. Її звір, той самий, якого вона щойно завершила, злегка поворухнув своїми лапами. Його очі раптом ожили, з’явився блиск, і звір, ніби сором’язливо, зробив крок уперед, виходячи з полотна.

Марія розкрила рот від подиву, але замість страху вона відчула неймовірне захоплення. Ще мить — і з картини почали виходити інші фантастичні істоти, один за одним. Вони кружляли навколо Марії, переплітаючись у танці кольорів і форм. Це були звірі, яких вона малювала роками, і тепер вони стали живими, стали частиною цього світу.

— Невже це можливо? — прошепотіла вона, усміхаючись.

Один із звірів — величезний, з рогами, схожими на закручені ліани, — підійшов до неї ближче і доторкнувся до її руки. У цей момент усе довкола завирувало. Барвисті фарби закрутилися в дивовижний вихор, що оточив Марію. Вона більше не бачила кімнати — тільки сяючі барви й звірів, які сміялися і кликали її за собою в свій світ.

1 2 3 4 ... 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майстри часу: Осяяння творчості, Діана В», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Майстри часу: Осяяння творчості, Діана В» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Майстри часу: Осяяння творчості, Діана В"