Читати книгу - "Гра у три руки"

Вибачте, вчорашня смс потрапила на Ваш номер помилково. Прошу більше не турбувати.

Краєчок нігтя так і не наважився натиснути кнопку відправлення. І причиною була не дурна думка, що, можливо, це таки той, до кого зверталась учора, вирішив задовольнити прохання. Щось інше. Ну хоча б те, що написано у повідомленні. «Бачу, ти вже прокинулася. Доброго ранку!.. Я радий, що ти є...» А не «візьміть трубу!» Після чемних слів незнайомця важко було так от узяти — і шарахнути. Наче попхати зі столу кришталеву вазу, нехай навіть абсолютно нікому не потрібну. Тож смс відредагувала швидко.

Я Ірина. Моя вчорашня смс прийшла до Вас випадково. Ще раз — пробачте.

Однак чому на «ви»? Попередня написана на «ти». Але ж була спрямована до себе самої. Отже, все правильно.

Відповідь надійшла відразу.

А я Олег. Шкода. Дуже шкода. Якщо захочете піти, я не ображусь. Але прошу — залишіться. Я не зроблю Вам нічого неприємного.

Отакі повороти. Усе це тягло якщо не на дитячий садок, то на перший курс університету безперечно. Вона так і написала, через кілька секунд отримавши відповідь, що це свідчить лише про молодість як мінімум душі. Й одразу ж телефон засигналив про надходження нової есемески.

А кому була призначена ота найперша смс? Іншому чоловікові? Обіцяю, я не намагатимуся відібрати вас у нього.

Ставало дедалі цікавіше. Схоже, з ним не скучиш. А номер старий однаково потрібно буде колись ліквідувати. Так що...

Писалося чомусь дуже швидко й легко. Ірина розуміла — феномен спілкування з людиною, якої не знаєш і яку ніколи не побачиш. Багато хто вдається до цього. Вона ще не пробувала. А у житті варто спробувати всього.

Писала сама до себе, на свій другий номер. Хотілося не залишитись у Новий рік без вітання.

Не шкодуйте про цю помилку. Ви ж вітання все-таки отримали. А я завдяки Вашій смс зберіг дещо цінніше. Не пропадайте. Будь ласка.

Його спроби спілкування не мали навіть відтінку нав'язливості — виглядали делікатно і викликали приємні відчуття. Ця людина писала без помилок і вміла точно висловлювати думки у формі, що не спричиняє незручностей. Мимохіть уявила, як може виглядати такий чоловік. Напевно, високий, незагодований, у простому одязі без закидів у крайність, зі спокійним урівноваженим поглядом. Чомусь саме такий образ намалювався.

План відряджень складала з проблемами. То бракувало працівників, то не вписувалась у бюджет. Зрештою, вже увечері зліпила щось більш-менш пристойне. Якщо шефа не почне ковбасити щодо радикальних змін курсу, проект бездоганно працюватиме півроку. Одним головним болем менше.

На годиннику — десята. І завтра знову вдома. Альбіна образилася. Це ж вона десь вишпортала Валерія. Для неї. А хто просив? Дрібниці, перетреться... Цікаво, а що робить той, хто нібито претендував на роль новорічного подарунка? Олег. Зайнятий своїми справами? Чи просто знає міру? Чомусь здалося, що друге. Голова гула після дня, проведеного за компом, і вона швидко вляглася. Телефон наче сам попросився до рук.

Мені сумно. Новий рік безрадісний. І увесь рік очікую не кращим.

Це було правдою. Ні, у стратегічному плані вона завжди сподівалася на те, що життя влаштується якнайкраще, а глобальні мрії завжди були «генеральськими». От тільки тактичні прийоми постійно підводили, і на «даному етапі» завжди щось не клеїлося, не складалося. Звісно, це було тимчасово, і врешті-решт колись усе зладиться якнайкраще. Проте кожний Новий рік чомусь викликав «розмокання» більше, ніж попередній.

Він озвався. Складалося враження, що ця людина зараз також лежить і чекає, з ким можна поділитися.

Сум відвантажте мені, я впораюся за обох. А рік значною мірою залежить від зусиль самої людини. Якщо вони не дають результату, отже, можливо, їх не зовсім у тому напрямку докладають.

Наступна смс надійшла майже відразу, Ірина не встигла навіть осмислити першу.

Цього року ви вже врятували одну людину щонайменеше від самотності. А отже, він таки не минув дарма.

Висловлювати щирі думки далекій та незнайомій людині було справді зручно. Тому Ірина також не затрималася з відповіддю.

Мене мало втішає зроблене добро, якщо воно не знаходить конкретного втілення у зворотному напрямку.

Добро винагороджується завжди, рано чи пізно. І якщо Ви натякаєте на Ваш егоїзм, то гадаю, справа все-таки не у ньому, а в нетерплячості.

Ця людина на все відповідала відразу і вміла бачити не гірше, ніж Ірина сама. З ним можна було спілкуватися на рівних. Думка про те, що зараз би взяти і зателефонувати, несподівано викликала гарячу хвилю. Ого... Чого раптом? Та можна, звичайно, але... Чому він цього не зробить? Та й потім: що, як у нього негарний голос або, припустімо, звичка затинатися? Нехай він і розумна людина, але аура спілкування зникне. Навряд чи Ірині захочеться продовжувати. Тож не варто. Схоче — запропонує сам. На мить їй уявилося, що він такий собі гурман у «жіночій» справі. Не квапиться, смакує. Отримає все, що можна, телефоном, потім запропонує зустрітися, потім забажає трахнути. Тоді це банально і справді не варте продовження. Від таких думок «есемескатися» розхотілось, але вона надіслала ще одну.

З вами цікаво спілкуватися. Дякую за щирі думки. На добраніч.

Приємних снів. Не пропадайте. До завтра.