Читати книгу - "*, Людмила Міщук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Учительська доля. Якщо не від Бога…
Учительська доля… Скажіть, то від кого
мені в нагороду вона?
Чом душу бентежить і барвами грає,
і усміхом ясним дитячим сіяє
у плині життєвім щодня?
Очиці – як море: «чому?», «звідки?», «скільки?»,
а ти маєш відповідь дати не тільки
на ці запитання прості.
Людину з великої букви плекаєш
і завжди хорошого плоду чекаєш
від неї в бурхливім житті.
Хоч важко буває: ти сієш пшеницю,
врожаю чекаєш в жнива, як годиться,
а нива – немов не моя!
Дивлюся крізь сльози: будяк проростає…
Караюсь, та вкотре у себе питаю:
хто ж стане в пролом, як не я?
10. 01. 2009 р.
З дитинства мріяла стати міліціянткою. Друзі жартували: майже збулося) Стала вчителькою. Не один десяток літ працювала у рідній школі вчителькою початкових класів. Але... Професійна кар'єра закінчена у 2024 році.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «*, Людмила Міщук», після закриття браузера.