Читати книгу - "Банальна історія , Христина Вілем"

"Я перший нап'юсь"    

?

"А потім напою тебе"    

?

"Рот в рот"   

«І як ти собі це  уявляєш?»

"Просто"   

«Я не буду»

"А куди ти дінешся?"

Ірина сміялась, наблизившись до його губ, а Максим давився водою. Але насправді було не до сміху. Між нами іскрило і це відчувалось, у горлі і животі бісились метелики, а в голові пульсувала думка: "невже за ці роки нічого не змінилось? Невже почуття не зникли, а просто заховались?"

Один ковток – один несміливий поцілунок. Вибух.

Другий ковток – поцілунок, він тримає її за талію...

...хтось її кличе...

"Мовчи, - шепоче він у губи - вони нас не побачать"    

«Але...»   

Поцілунок. Довгий, глибокий, запаморочливий. То була магія води і вогню, дотиків і подихів... Ірина, забувши про все, дозволила собі кохати і бути коханою...

Максим провів її додому, не відпускаючи руки. Ірина почувалась наче школярка на першому побаченні, всі слова раптом забулись, думки плутались, а тепло його руки розливало жар по тілу. Максим поцілував її на прощання і сказав, що прийде завтра увечері.

Ірина довго не могла заснути, торкалась пальцями губ закривши очі і згадувала... і думала... Нехай! Навіть якщо її давні погані передчуття справдяться, якщо у них нічого не вийде... все одно! Байдуже! Глибоко заховані у ній почуття нарешті прокинулись, у світ повернулись барви… і це сильніше за неї. Вона так втомилась від невдоволення, пустки у серці і втраченого часу. Ірина знов відчула життя на смак і хотіла більшого. Все інше байдуже...