Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Після останніх подій, я вже почала підозрювати, що мені пороблено або хтось мене прокляв.

Може, пошукати якусь бабцю, щоб викачала мене яйцями?

Сьогодні я цілий день  раділа, що Азарх не зважав на мою скромну особистість і вперто робив вигляд наче мене не існує.

Краще так, ніж мати з ним проблеми через вчорашню неприємну ситуацію.

У вечері ми з Ларкою, перевдягнувшись ельфійками, поїхали на аніме - фестиваль, якого з нетерпінням чекали майже місяць.

Все було чудово. У нас навіть ельфійські вушка не повідклеювались, як це було минулого року.

Нічого не передбачало  халепи, але вона все ж сталась.

Якомусь п'яному кретину в костюмі ельфа закортіло шльопнути мене по сідницях.

Я не стерпіла і вліпила йому ляпаса. Та такого, що у мене аж рука почала боліти.

 П'яний йолоп, що являв собою жалюгідну подобу на ельфа, розсердився і почав хапати мене за руки.

Я вже збиралась підняти галас і кликати на допомогу охоронців, що слідкували за порядком на фестивалі, коли з'явився сам Кирило Азарх, власною персоною.

І не просто з'явився, а вирішив мене врятувати наче справжній лицар на білому коні.

Виявилося, що цей недоельф був тут не сам, а з друзями. 

Назар не залишив Кира самого і теж втрутився.

П'яна компанія кретинів накинулась на моїх рятівників.

Я ніколи навіть не мріяла, що за мене битимуться хлопці, але ось цей визначний момент настав.

Зараз через мене між собою човплися ельфи, перевертні, тролі і навіть мажори, з якими я навчалась в одному класі.

Все це виглядало досить видовищно. Моя подруга, Ларка,  встигла все зняти на відео, так би мовити, для майбутніх нащадків.

Судячи з того, як Кир з Назаром вміло протистояли п'яній навалі представників різних магічних рас,  мажори займались карате або чимось подібним.

Коли прибігли охоронці, ми з Ларкою кинулись до них, щоб пояснити, як це все сталося і що Кир з товаришем лише захищали нас від п'яних і агресивних кретинів. До нас приєднались інші свідки, що бачили все на власні очі.

Мої однокласники виглядали пом'ятими. У Кира наливався добрячий синець під оком, а у Назара був розбитий ніс.

Їхні супротивники виглядали не краще, а деякі з них навіть ще гірше. 

- Гордієнко, якого біса, ти вдяглась, як сриптизерка?! На пригоди потягло? - Розлючено поцікавився Кирило, коли я до нього підійшла.

- Я не просила тебе втручатись. Могла б і сама все владнати...

- Краще забирайся звідси, поки я тебе не прибив. Зараз викличу тобі таксі.

- Не треба. Я сама викличу, - сердито відповіла я і пішла подалі від хлопця.

Як можна бути таким нестерпним йолопом? Я ж підійшла, щоб подякувати, а він накинувся на мене зі своїми дурними звинуваченнями.

Одяг йому мій не подобається! Тут більшість дівчат так вдягнуті і нічого... Ніхто не каже, що вони схожі на стриптизерок. Хіба я винна, що цей йолоп причепився саме до мене? Наче я цього хотіла? Бовдур!

Я викликала таксі. Хотілося швидше потрапити додому і не бачити нахабної пики Азарха.

Ларка вирішила теж поїхати додому разом зі мною.

Дівчат, бажаючих надати першу допомогу двом героям- мажорам, було аж надто багато.

Перед тим, як піти, я востаннє поглянула на своїх однокласників.

Назар, не дивлячись на свої травми, виглядав задоволеним наче кіт  біля миски зі сметаною, а Кир  виглядав ще сердитішим.