Читати книгу - "Атлантида: Відродження імперії, Марті"

- **Місце**: Вашингтон, 1919 рік (за пару місяців до подій у джунглях)  

- **Опис**: Майло виступає в університеті, але його ідеї про загублені цивілізації знову висміюють. Пізніше команда вечеряє в таборі, жартує над поганою кухнею Джебедая й згадує Кіду, натякаючи на почуття Майла.  

- **Мета**: Показати зростання Майла (він більше не доводить свою правоту), додати гумору через взаємодію команди, підкреслити любов Майла до Кіди.  
- **Емоція**: Легкість, гумор, нотка меланхолії. 

#### 

Діалог і дія 

*Камера показує лекційну залу у Вашингтонському університеті. Напис на екрані: "Вашингтон, 1919 рік". Зала напівпорожня, студенти шепочуться, деякі сміються. Майло стоїть біля дошки, на якій намальована карта світу з позначками загублених цивілізацій. Він у простій сорочці, окуляри сповзли на ніс, але його голос спокійний і впевнений.*  

- **Майло** (захоплено): "...і я вірю, що загублені цивілізації — це не міфи. Вони реальні. Ми можемо знайти їх, якщо шукатимемо з відкритим серцем."  

*Студент у першому ряду, самовдоволений хлопець у костюмі, перебиває.*  

- **Студент 1** (сміється): "Тетч, знову казки? Атлантида, а тепер що? Ельдорадо? Чи острів русалок?"  

*Зала вибухає сміхом. Майло зітхає, поправляє окуляри, але його обличчя залишається спокійним.*  

- **Майло** (посміхається, тихо): "Вірте чи ні. Мені байдуже."  

*Він складає свої папери, бере карту й виходить із зали. Камера слідує за ним, показуючи, як він іде коридором. Він дістає з кишені маленький уламок Кристала, що слабо сяє, і стискає його в руці.*  

- **Майло** (шепоче до себе): "Я знаю правду, Кідо. І цього досить." 

*Камера фокусується на його очах — у них суміш рішучості й меланхолії.* 

*Камера переходить до табору в лісі, вечір. Напис на екрані: "Табір, пізніше того ж дня". Команда сидить біля вогнища: Вінні точить ніж, Одрі чистить гайковий ключ, Світ читає книгу, Жетан копирсається в землі, Вільгельміна налаштовує рацію, а Джебедай стоїть біля вогнища, тримаючи каструлю з бобами. Майло сидить осторонь, дивиться на вогонь.*  

- **Джебедай** (жваво, розмішує боби): "Скуштуйте, друзі! Мій найкращий рецепт! Боби з секретним інгредієнтом!"  

- **Вінні** (підозріло дивиться на каструлю): "Секретний інгредієнт? Це що, отрута? Я краще підірву себе, ніж це їстиму."  

- **Одрі** (бере миску, нюхає, кривиться): "Це пахне, як мій двигун після перегріву. Ти впевнений, що це їстівне, Джебедаю?"  

- **Джебедай** (ображено): "Ей, я старався! Це сімейний рецепт! Моя бабуся готувала такі боби!"  

- **Жетан** (копирсається в землі, не піднімаючи очей): "Твоя бабуся, мабуть, була знавцем багна. Бо це пахне, як болото."  

- **Вільгельміна** (цинічно, крутить ручку рації): "Якщо ми виживемо після цієї вечері, я передам по рації, що ми перемогли смерть."  

*Команда сміється, навіть Майло посміхається, але його погляд задумливий. Світ кладе книгу, дивиться на нього.*  

- **Світ** (тепло): "Що з тобою, Майло? Ти сьогодні тихий. Університет знову?"  

- **Майло** (зітхає): "Так. Вони сміялися. Але мені вже байдуже. Я знаю, що правда на моєму боці."  

- **Одрі** (усміхається, штовхає його ліктем): "Правильно. Ти ж у нас герой Атлантиди. Але скажи, чому ти й досі не знайшов собі дівчину? Ти молодий, симпатичний... ну, більш-менш."  

*Вінні сміється, кидає ніж у землю.*  

- **Вінні** (іронічно): "Ага, він Кіду покохав. Правда, книжковий? Ти ж досі думаєш про неї, визнай!" 

- **Майло** (червоніє, вагається): "Я... я зайнятий. У нас багато роботи. Цивілізації самі себе не знайдуть."  

- **Світ** (м’яко, кладе руку на плече Майла): "Якщо це любов, хлопче, не ховай її. Життя коротке. Я знаю, що таке втрачати."  

*Майло киває, дивиться на зірки. Камера піднімається, показуючи табір із висоти, вогнище мерехтить у темряві.*  

- **Майло** (шепоче, до себе): "Може, ти й правий, Світе..."  

--- 

### 

Нотатки до сцени 

- **Емоція**: Сцена легка й тепла, із гумором від Джебедая й Вінні, але з ноткою меланхолії через почуття Майла до Кіди. Вона показує, як Майло змінився — він більше не доводить свою правоту, але його серце все ще в Атлантиді. 

- **Діалоги**: Короткі й жваві, розкривають характери — Вінні саркастичний, Одрі дружньо кепкує, Світ мудрий, Джебедай комічний, Жетан бурчить, Вільгельміна цинічна. Майло — задумливий, але відкритий із командою.