Читати книгу - "За лаштунками оплесків, Світлана Прокопенко"

Коли піднялася завіса і зазвучала музика, Софія відчула, як її серце наповнюється непередаваним трепетом. Голоси співаків, потужні та водночас ніжні, зачаровували її, переносячи в інший світ – світ пристрасті, кохання та трагедії. Вона дивилася на сцену, затамувавши подих, і в кожній ноті, в кожному русі акторів бачила втілення своєї мрії. Саме тут, на цій величній сцені, вона колись хотіла стояти, даруючи свій голос людям.

Після вистави Софія довго не могла заснути. В її уяві знову і знову звучали чарівні мелодії, а перед очима стояли образи героїв опери. Вона відчувала, що зробила правильний вибір, приїхавши до столиці. Незважаючи на перші труднощі та відчуття самотності, вона розуміла, що саме тут, у цьому великому, гамірному місті, серед цих величних будівель та талановитих людей, її мрія має шанс здійснитися. Вогні великого міста вже не здавалися їй такими засліплюючими, вони кликали її вперед, у невідоме, але таке бажане майбутнє, де її голос зможе вільно линути під куполом оперного театру, знаходячи відгук у серцях слухачів.