Читати книгу - "Втрачене покоління, Ханна Кір"

Я жартую про смерть, хоч ніколи не бачила смерті.

Мою кров не приймала червона донецька земля.

Мені десять — чекаю закінчення третьої чверті

І не думаю навіть про наступ якогось кремля.

Я жартую про смерть, бо мої однокласники гинуть,

Ну а ті, що не гинуть — купують цигарки і сталь.

Мені десять і я не очікую пострілу в спину,

І ще зовсім не знаю, як пахне військовий шпиталь.

Я жартую про смерть, бо так легше із нею бороти;

Чорний гумор, як чорне вугілля і чорні ґрунти.

Мої друзі вдягають розгрузки, шоломи і боти

І жартують про смерть, наче та їх не зможе знайти.

Я жартую із ними про смерть, а навколо вирує тривога:

Хтось скуповує гречку, хтось в пошуках укриття,

Хтось тікає на захід, хтось тихо говорить до Бога…

Я ж жартую про смерть, бо це також частина життя.

21.02.2022