Читати книгу - "З любов’ю. З істерикою. І з кавою. Починаємо!, Вікторія Фед"

Глава 2. Коли герой читає твої чернетки — і ламає психіку

— Я відмовляюся мовчки страждати! — заявив герой, зриваючи з себе капюшон і кидаючи його мені під ноги. — Ти переписувала мій біль тричі. ТРИЧІ. Тобі взагалі знайоме поняття стабільності характеру?!

— Це фентезі! Тут усе нестабільне! — виправдовувалась я, ховаючи за спину чашку з кавою. — І взагалі, ти ж демон, у тебе емоцій бути не мало!

— Я? Демон? Ти вписала мене в демони, бо не змогла вирішити, ким я маю бути! Спочатку я був принц, потім — воїн, потім — травмований бариста з темним минулим! І знаєш, що найгірше?

— Що?

— Бариста!

Я ковтнула повітря. Він вийняв з кишені… роздруківку.

— Ось, п’ять найбезглуздіших речей, які ти мені зробила:

Я розмовляв з вороном, але в наступній главі ворон виявився… тостером.(???) Я лишу це без коментарів!!Мене вбили, потім воскресили, потім забули, що я помирав! Ти серйозно?!У мене романтична сцена з героїнею на тлі вибуху — а вона думає про каву! ПРО КАВУ????Мій єдиний друг — слизький демон на ім’я Боря. Чому Боря? І чому СЛИМАК??!Я ще не отримав жодного нормального поцілунку за 17 глав. А мені — між іншим — 28 і я ходжу в плащі. Це щось та значить! Я ж не залізний!

— Стосовно Борі…то це в честь мого сусіда. Він дуже добрий.

— Він слизький!

— Це взагалі моя книга!

— Але моє життя!!!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍