Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Божевільні емоції, Ірина Білик 📚 - Українською

Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Божевільні емоції" автора Ірина Білик. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 96
Перейти на сторінку:

-Чого б це?- він, що зібрався сьогодні кожну хвилину мене дивувати? То радий, то сумний. Може в нього криза віку, чи як там правильно?

-Я читав резюме цього молодого чоловіка й воно приємно мене здивувало. По-перше, йому хоч і 40, але він встиг розкрити понад 1000 справ, можливо і більше. Це приємно дивує. По-друге, я вже сам хотів піти на пенсію, але завжди відмовлявся. Значить доля вирішила, що вже час.

-Діду, ти що приколюєшся наді мною? Яка доля? Ти ніколи в неї не вірив,- що за маячня? Яка доля? А, що він там про mère(з Фран. Матір) говорив? Не витримавши, запитала.- О і чому ти згадав матір?

-Та так зірвалося,- відсахнувся він. Дивний якийсь сьогодні. Ми посиділи ще так пару хвилин і, згадала, що чула їхню розмову з бабусею. Вирішила не ходити довкола і, прямо запитати.

-Діду, я тут випадково почула твою розмову з бабусею. Вона дзвонила матері?

-Чомусь я думав, що ти все-таки чула нас і, виправдав свої очікування. Так вона дзвонила.

-І що? Відповіла?- запитала я. В середині з'явилась, якась дурна надія, чи то вогник.

-Ні. Якщо ти чула причину дзвінка, не сердься на бабу. Вона як краще хотіла,- але в мене навіть в думках такого не було. Вона завжди була добросердечною. За це я люблю її.

-На що мені сердитись? Я ж знаю її, вона в нас занадто добра. Не розуміє інколи очевидних речей.

-І яких це?- наполягав дід. Мене починала вже трохи бісити ця розмова, тому я відповіла не роздумуючи.

-Іноді люди, без яких ти не можеш уявити своє життя, насправді можуть спокійно жити без тебе. Ось це я зрозуміла та добре, що мені тоді було всього 13. Зараз мені майже 18 і я ще більше розумію цей вислів. Мама від коли поїхала, ні разу до мене ще не телефонувала, щоб запитати просто, що я роблю. Чи їла я? Чи добре виспалась? Вона просто не цікавилась мною. Навіть коли я була в Лондоні, вона не дзвонила й не бачилась зі мною,- сказала я, без жодних емоцій. Я звикла, що вона ні разу, ніким не цікавиться. Але якнайбільше мені було шкода ба, її можна зрозуміти. Діда наче магнітом присунуло до мене й він обійняв мене за плечі. Інколи моє кам'яне серце руйнується з близькими, але не надовго. Зібравшись з силами, я відсторонилась від нього.

-Все нормально діду,- посміхнувшись, відповіла йому.- Ну й, що ти будеш робити на пенсії? Точніше які плани в тебе?

-По-перше, нарешті піду на нормальну рибалку. Прям мріяв сходити з пенсіонерами на неї,- жартом відповів той, - По-друге, поремонтую речі в домі. А по-третє, ще не придумав,- відповів весело він. А я просто слухала та ледь стримувала сміх. Я дивуюся, як він може бути таким веселим?

-Ти, що смієш? Яка рибалка з пенсіонерами? І речі в домі не поламанні. 

-Кіронько, є багато речей яких я хотів й навіть мріяв давно зробити.

-Життя занадто коротке, щоб не займатись тим, що нам подобається... Так ти нам сказав 5 років тому, коли я сперечалась з Данею про майбутнє і, професії.

-В тебе дуже хороша пам'ять mon rayon(Фран. Мій промінчик), думаю, що майбутнє твоє в юридичному, буде хороше.

-Не знаю. Час так скоро летить, вже завтра їду в той університет, а не давно в Лондон їхала вчитись, - чесно я дуже сумую, за Віолою і Данею. Хоча останній мені нерви їсть добряче. Ми з ними не бачились, вже цілий рік, час летить надто швидко.

-Все буде добре, не переживай. Йдемо, а то ми з тобою засиділись тут, а тобі ще відіспатись треба буде, перед дорогою,- договоривши ми піднялись з гамака, та направились в будинок. 

***

  Після вечері я пішла приймати душ, та збирати речі. Ще написала Віолі, але та не відповіла. Розчесавши своє сухе волосся, я почитала ще про юридичні статі. Вже збиралась спати, як найшло бажання почитати про той університет з проживанням. Все, що я про нього знала це, що там є юридичний факультет. Знайшовши про них статті, я взялась за прочитання. Читала, читала, поки не натрапила на ще один, цікавий репортаж про цей університет. Там 4 факультети, а я думала, що тільки один... Юридичний, архітектурний, дизайн й журналістика. Цікаво. Є будинок в якому проживають діти. Потрапити туди не так просто виявляється. Треба мати дуже хороші зв'язки. Не дивно. Власник цього всього Андрій Алчевський. Десь я чула вже цю фамілію, тільки не можу згадати де. Ох занадто багато інформації та й пізно вже. Так все Кіра, спати бігом! Подумки приказала собі. Ще зранку ставати.

***

 Я прокинулась, як завжди о 6 ранку. Бадьора. Зробила всі водні процедури, переодягнулась в спортивний комплект, який мені подарувала Віола. Чорні велосипедки та біла футболка. Взяла навушники, заплела високий хвіст. Це ще тим завданням було. Не хочу свого довгого волосся інколи та й підстригти шкода. Воно аж до попереку доходить, і трохи нижче. Всі тільки заздрять мені, що воно не густе і не рідке, золота серединка. Взуваю сірі кросівки, і вибігаю на вулицю. 

1 2 3 4 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божевільні емоції, Ірина Білик», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Божевільні емоції, Ірина Білик» жанру - 💙 Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Божевільні емоції, Ірина Білик"