Читати книгу - "Монологи однієї жінки, або «Треба менше пити»"

А до речі, давно вже прийшов час написати про це. Але хіба їм, профанам, можна відкрити сакральне знання? Вони хіба здатні щось відчути? Я ж бачу, як вони п’ють. Для них вино – то засіб, а не мета. Вони не вміють ні пити, ні напиватися. Їм буває погано вранці! Від вина не буває погано! Від вина може бути лише добре! Посвяченим, звичайно! Я маю досить високий ступінь посвячення! Хто мені його присвоїв? Сам Діоніс! Які мудрі були греки! Який мудрий народ! У них був бог вина! Та чого це був? Він є! Тільки справжніх жерців і жриць у нього небагато. Ті, хто квасять горілку, то хіба люди?

Алісо, вибач мені! Якось недобре вийшло, зібрали тобі грошей на подарунок, а я їх розтринькала. Але я поверну! Ти ж мене завжди розуміла! Ти їм не кажи, ніби я пропила твої гроші! Скажи їм, що я дала тобі гроші в конверті! Так, це я вперше! Але, ну ти розумієш, це як на ліки! Ні, я не алкоголічка, але це і снодійне, і заспокійливе, і головне, це щось таке, від чого життя стає життям, а не смертю. Алісо, приїзди до мене! Ти, до речі, хотіла взяти деякі книжки! Приїдь і візьми! Так, це дорожче, ніж ті гроші, але в тебе день народження! Я рада, що ти приїдеш! Так, ті книги на тебе чекають! Приїзди! Бери торбу й приїзди! Лише, Аліско, візьми по дорозі пляшку! Краще «мерло», а не «каберне»! У мене сьогодні не дуже терпкий настрій! Ні, «сапераві» не бери! А втім, можна й «сапераві»! Тільки, дуже прошу, візьми дві пляшки! Бо одна мене вже да-авно не бере!

Хто там? Радик? Не відчиню, і не проси! Ти чого ломишся у двері? В мене горілки нема! Викличу міліцію! Не приїде? Ну то я їм скажу, що я автор семи книжок, тоді приїдуть! То до таких, як ти, не їздять! А до мене міліція приїздить і захищає мене від усіляких алкоголіків!

Повтори? В тебе є пляшка того, що я люблю? Взяв замість квітів? То з того й треба було починати! Так, заходь, ти ж знаєш, що я тебе іноді люблю! Так, заходь. О, справді може бути! Сідай! Відкорковуй пляшку! А ти будеш поліруватися пивом? Добре! Пояснити тобі, що я знайшла в тому вині? Та ще й сухому? Тобі того не зрозуміти! Але спробувати? Від вина бачиш те, чого просто так не видно! І від горілки бачиш! І від пива, якщо воно після горілки?

Не кажи, Радику, вино не затьмарює, а протирає очі. Так, так, любий, я знаю, що ти розумієшся на жінках. Так, ти не любиш тих, які п’ють те саме, що й ти! А сам на вино так і не присів. Але жінка, яка п’є вино, тобі подобається. Так, в тебе добрий смак, Радику. А ти справжній, Радику, чи ти з іншого світу? Та от, до мене нещодавно мама приходила. І ти її іноді бачиш? Мою чи свою? Ти бачиш свою! А я – свою. І вона ще приводить Настю Іванівну. Хто це така? Ну, вона ходила до моєї матінки. Вони разом чай пили, як ото ми з тобою – ти пиво, а я вино. Радику, не лізь до мене! Я порядня жінка! В мене вища освіта! Маю сім книжок! Я тобі вже дарувала, ти все одно читати не вмієш! Так, «каберне-совіньйон» на етикетці прочитав, це тобі трошки додає. Чого додає? Чоловічого шарму. Так, уяви собі! Але до Вітьки тобі далеко. Той мені таке носив, що п’ють королі. А що п’ють королі? Королі горілки не п’ють? Та звідки ти знаєш, що п’ють королі! Радику, не лізь до мене! Якщо хочеш іще сюди потрапляти, неси ще одну пляшку! То в кіоску таке? Вино для коханих жінок? Не сміши мене, я твоя кохана жінка! Ти – професійний алкоголік, а я авторка семи книжок! Я жриця Діоніса, а не твоя кохана жінка. Як жриця, то дай пожерти? Ну й логіка в тебе! Жриця – то від слова «жертва», а не від слова «жерти». Ми вже почали плутатися, що від чого, Радику! Дай ковток пива, в мене скінчилося вино!

А до речі, непоганий «каберне-совіньйон», який приносив Радик! Але одна пляшка нічого не дає. От друга йде вже по-справжньому, відкриває істини. Уявляю собі, як добре йтиме третя. Ото вже буде справжній перехід туди, куди треба. Але я допиваю другу, а третьої нема. А до ранку ще скільки часу. Я так відчуваю, ця ніч буде безсонна. А безсонна ніч без вина – то справжнє лихо. То такі тортури, яких не побажаєш ворогові. Як бути? Кликати Радика? Не хочу. Що спільного може мати авторка книжок із сусідом-алкоголіком? Він, до речі, вранці поремонтував мені кран. Казав, такій жінці, як я, треба кран з вином. Який він дурний! Справжній алкоголік-роботяга, який нічого не розуміє! Мені треба різні крани із різними винами! А таке хіба можливо?

Але той «каберне-совіньйон» зараз мені йде! В міру кисле, в міру терпкувате, насичений колір, так, колір теж вставляє, я люблю спочатку дивитись на вино, потім дихати ним, а вже потім пити. Келихи каламутні. Мама, та хоча б келихи відмивала, хоча й проклинала моє вино, он дзеркало розбила вона, а не я! Мамо, ти іноді приходиш сюди, кричиш на мене, обзиваєш. А ти б краще келихи помила! Бо я люблю споживати вино красиво! Але такого привиди не роблять. Привиди ніколи не приберуть за собою. Вони можуть лише розкидати те, що було складене в порядку.

А до речі, вже Стасик має повернутися зі своїх мандрів. Чи він вже повернувся? А матері не подзвонить… Не бере трубки. А на мобілці в мене немає коштів, все забирає вино. Синку! Легкий на спомин! Ти вже тут! Так, заходь, відпочивай з дороги! Але… ні, не треба супермаркет, отут під вікнами ларьок. Ось, дивись, там має бути таке, глянь на етикетку, любий. Давай, за зустріч, тебе ж скільки не було!

Ти завтра вже йдеш? Будеш знову шукати квартиру? Хіба я тобі аж так заважаю? Не здавати тої готельки від Насті Іванівни? Але ж на що мені жити, синку? Мені платять дуже мало, хоча я й пишу геніальні тексти. То що мені робити? Іти