Читати книгу - "Груші в тісті"

З покою тим часом долинули перші звуки пробудження. Я відразу відчув палке бажання опинитися поруч і пригорнути це гаряче розімліле тіло.

І ось я хапаю тацю і з усмішкою від вуха до вуха влітаю до покою.

— Лесюньчику! — вигукую, розпашілий від несподіваного спалаху жаги і любові. — Дивися, що я тобі приніс!

І якби в ту мить у мене під вікнами відбулося виверження Везувію, це ошелешило б мене значно менше, ніж тоді, коли з-під моєї білосніжної ковдри вигулькнула не янгольська голівка Лесюні в золотистих кучерях, а велика розкудлана й бородата мармиза Стефка Оробця.

Коліна піді мною захитались, і я відчув, як втрачаю потенцію на весь наступний тиждень.

— Ну, чого розрипівся?! — прогуркотів Стефцьо, шкробаючи широкі свої груди усіма п'ятьма пальцями.

— Сте… Стефцю! — белькотів я. — Звідки ти взявся?

— З програми «Для вас, дебіли».

— А… а чому ти в моєму ліжку?

— Бо ти, гівнюху, напився і не хотів мені постелити на канапі.

— А… а чому ти голий?

— Бо я так звик, йолопе! І нема чого мене за дупу мацати, гомик нещасний!

— А хто ж поприбирав усе?

— Леська.

— І де вона зараз?

— Поїхала з Орком.

— Що за дідько? Чому з Орком?

— Бо ти, ідийото, сказав, що женишся. І запросив навіть на заручини.

— Я?! Женюся?! З ким?

— Спитайся в шампанського. І перестань мене діставати! Що ти там маєш? Що то за пляцки? Ти що — не міг ковбаси з яйцями всмажити? А де вчорашнє олів'є?