Читати книгу - "Яйце-Райце"

зустрічав на дорозі? А він каже: — Ба ні! Зустрічав: дід стеріг пшеницю, а я його питавсь, чи не бачив — тут не йшли парубок із дівчиною? А він каже: ішли тоді, як оця пшениця сіялась, але ж та пшениця така, що пора косити, так я і вернувсь. Тоді змія йому каже: — Чом ти того діда й ту пшеницю не розірвав? То ж вони були! Тепер я сама побіжу: ти ні до чого! Побігла. Ото біжить... Коли ті чують — аж земля реве і гаряча. Дівчина тоді каже йому: — Ей, тепер ми пропащі: уже сама біжить! Ну, я тебе зроблю річкою, а сама зроблюсь рибою окунем. Зробила. Прибігає змія та й каже до тієї річки: — А що, втекли? Перекинулась зараз щукою, давай гонитися за тією рибою: що хоче вхопити, то окунь повернеться своїм пером гострим до неї, то вона не візьме його. Гонилась, гонилась, — так-таки не вловила та надумала всю воду з річки випити. Стала пити: пила, пила, напилась багато та й луснула. Ото тоді та дівка, що була рибою, каже тому парубкові, що був річкою: — Тепер ми вже не біймось! Ходімо до твоєї господи; то ти підеш у хату, та гляди: усіх поцілуєш, тільки дядькової дитини не цілуй, бо як поцілуєш ту дитину, то забудеш а мене. А я наймусь у цім селі в кого-небудь. Ото він пішов у хату з усіма поздоровкався та й думає собі: "Як же мені не поздоровкаться з дядьковою дитиною? Таж вони подумають щось погане про мене". Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував, так і забув за ту дівку. Ото побув півроку та надумав женитися. Йому нарадили одну гарну дівку, щоб він її брав, він за ту й забув, що його вирятувала від змії, з іншою заручився. От перед весіллям, увечері, кличуть на шишки молодиць, Прикликали і ту дівку, що він з нею втікав,— хоч її й ніхто не знав, що воно за одна. Стали бгати шишки; та дівка зліпила з тіста голуба й голубку та й пустила додолу,— вони стали живі. Голубка й почала говорити до голуба: — А ти забувсь, як я за тебе луг викорчувала й там пшеницю сіяла, а з тієї пшениці паляницю спекла, щоб ти до змії відніс? А голуб каже: — Забув, забув! Потім знов голубка каже: — А ти забувсь, як я за тебе гору розкопувала і туди Дніпро пустила, щоб байдаки ходили до комор і щоб пшеницю ти продавав на байдаки? А він каже: — Забув,забув! Потім знов голубка каже: — А ти забув, як ми одили вдвох за золотим зайцем? Ти й за мене забув? А голуб каже: — Забув,забув! Тоді парубок згадав за ту дівку, — за цю-таки саму, що голуби поробила,— та ту покинув, а з цією оженився. І тепер живе добре.