Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Витівки Йонатана Коота 📚 - Українською

Читати книгу - "Витівки Йонатана Коота"

235
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Витівки Йонатана Коота" автора Януш Пшимановський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 74
Перейти на сторінку:
вчасно, бо за секунду повз них з гучним ревінням промчали мотоцикли без глушників, осідлані дикими вершниками, що несамовито кричали з висоти своїх сідел:

— Лови його!

— Хапай баламута!

— Бери негідника!

— Тримай паршивця!

— Взяти бестію!

— Держи мерзотника!

Двоє посварених, але схованих під одним капелюхом, обмінялися підозрілими поглядами.

— Чи це не за вами женуться? Йдеться, либонь, про птаха.

— Швидше про того, хто ловить рибу в каламутній воді, та ще й без рибальського посвідчення.

— Попрошу не розчепірювати хвоста, як настрахана ворона!

— А я прошу не метляти своїм, як переляканий недоумок!

Обидва зауваження були слушні і вчасні, бо по шосе якраз наближався червоний фіатик спецмоделі «афро-демо-люкс» з опущеним верхом, парасолем від сонця і рухомою кришкою багажника, яка правила за віяло. На дверцятах білів напис «САМЕКС», а за кермом сидів набундючений представник людського роду й вигукував через гучномовець:

— Хто бачив негідника Овального, нікчему без честі й волосся, мізерного на зріст виродка й хулігана з написами іноземними мовами на спині, мусить негайно повідомити про його місцеперебування! Якщо хтось дасть притулок згаданому вище покидькові й шельмі…



Птах на півскоку присунувся до кота, а кіт на чверть кроку до птаха, і обидва ще старанніше затулилися брилем.

— Злочинець, мабуть, дуже небезпечний, — шепнув один із них, закриваючи дзьоба крилом.

— Міжнародний, — уточнив другий, навіть вусом не повівши. — Якщо встиг переодягтись і змінити зовнішність то так швидко його не схоплять. Знаєш, у моїй сім’ї...



Вони почули виття сирени, і крізь дірки в брилі побачили сапфірові виблиски на машинах «швидкої допомоги». Промчало їх три чи чотири, дотримуючись відомого правила: якщо в погоні багато переслідувачів, обов’язково кілька з них розіб’ється. Потім була невелика перерва; після неї з увімкненою синьою вертушкою на даху проїхав міліцейський автомобіль, але не сигналячи, щоб не викрити себе перед злочинцем.

— Все, — сказав кіт, чіпляючи бриля на кущ. — Кінець куплету! 3 темпу їзди впізнаю машину інспектора Методія Новака.

— Приїхав розтелепа в свинячий голос! — Птах розправляв крила.

— Не скажи — це дуже досвідчений офіцер. Він завжди прибуває під кінець, щоб мати всі факти, потрібні для складання протоколу. Розтелепи і, даруйте на слові, жовтодзьобі квапляться, порушуючи правила дорожнього руху, тож і бачать неповний злочин або й чверть злочину, не кажучи вже про типів, які приїжджають ще до того, як сталася подія, і можуть тільки сполохати злочинців. У моїй сім’ї знайомі з такими речами…

— От-от. Ви сказали: знайомі. Ми вже давненько розмовляємо, а ще не запізнались. Ви дозволите? — Легенько піднявши крила, птах церемонно схилив голову: — Ерик Повзик.

— Дуже приємно. Йонатан Коот, капітан запасу.

— Двічі «о»? «О-о»?

— Так точно. Прізвище трохи британізоване.

— Але читається по-старопольському, — полестив птах. — Дозвольте, капітане, ковтнути води з вашої посудини.

— Пийте, будь ласка. Вода кришталево чиста. — Йонатан уперся хребтом і нахилив відро, щоб новому знайомцеві, якого, що не кажи, а лелекою не назвеш, було легше дістати до води.

— Чудова! Де брали?

— З цієї ж річки. Тільки вище від заводу.

— Отож-бо, — мовив Ерик і, трохи подумавши, запитав: — А вам не здається, що це директор утік із своєї роботи?

— Ви гадаєте, гналися за магістром[2]-інженером Спритеком? За які гріхи?

— За отруєння. Кричав же той тип у мегафон, що, мовляв, той, хто бачив негідника…

— Йшлося ж про овального.

— Якраз директори мало ходять, багато їдять, отож часто гладшають і стають овальними.

— Тоді б не казали: «Покидьок і шельма». Щодо осіб вищого, ніж звичайні люди, рангу, таких означень не вживають, навіть якщо вони відповідають дійсності. То хтось із підлеглих…

— Виходить, не такий уже й важливий злочинець?

— Можливо. Буває, що завинив пес, а женуть кота.

— Або: крадуть миші, а люди ставлять опудала на птахів. У деяких країнах знищують усе птаство, а потім страждають від засилля павуків, жуків і гусені.

— Як на мене, пане Повзику, то я волів би, щоб його спіймали. Наш рід процвітав завдяки невловимості мого прадіда по материній лінії, славетного кота…

— Ми тут собі баляндрасимо, — перебив його птах, який терпіти

1 2 3 4 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витівки Йонатана Коота», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витівки Йонатана Коота"