Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Золото і анаконда 📚 - Українською

Читати книгу - "Золото і анаконда"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Золото і анаконда" автора Рольф Бломберг. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 46
Перейти на сторінку:
вона часто бувала в цьому селищі. Один індієць на ім'я Месіас з гордістю показав нам дорогу ляльку, яку вона подарувала його найменшій дочці. Коли ми повернулись у Кіто, моїй дружині пощастило вивідати в тещі, чого вона їздила до індійців.

Виявляється, Месіас, працюючи якось у гасієнді, помітив, що управитель веде розкопки. Месіас зацікавився, чого шукав управитель з помічниками в землі, і ввечері пішов подивитися на те місце, де вони копали. Там була вже глибока яма, Месіас стрибнув у неї і почав порпатися в землі. Він одразу ж натрапив на велику череп'яну посудину, в якій містилась золота курка із смарагдовими очима і дванадцятеро курчат, теж золотих. Курка була натуральної величини, найбільше з курчат — таке, як звичайне, а решта все менші й менші. Останнє було завбільшки як джміль. Месіас одніс знахідку додому і добре сховав її. Наступного ранку управитель побачив, що хтось побував у ямі, проте не зміг дізнатися, хто саме. Через деякий час один із пеонів доніс, що то був Месіас і що він ховає дома викопаний скарб. Месіаса допитували, але він усе заперечував, а обшук нічого не дав, бо Месіас для певності переніс свій скарб до лісу.

Як чутка про це дійшла до моєї тещі, не знаю, а втім, її агентура працювала в таких випадках з надзвичайною оперативністю. В усякому разі, теща поїхала в Імбабуру і відшукала там Месіаса. А той був не проти обміняти свою знахідку на новенькі асигнації.

— Тільки, — сказав він, — зараз я ще боюсь іти до лісу, бо управитель приставив одного пеона шпигувати за мною.

Теща вже багато разів навідувалась до Месіаса і завжди з подарунками: цигарками й вином для самого Месіаса, сардинами й шоколадом для його жінки, іграшками й цукерками для дітей. Звичайно, її щоразу дуже гостинно зустрічали і щоразу Месіас страшенно жалкував, що не має змоги забрати з лісу скарб, бо шпигун і досі пильно стежить за ним. Кінець кінцем тещі увірвався терпець, і вона перестала їздити в селище.

— Отже, мамо, ви, нарешті, зрозуміли, що він дурив вас? — спитала моя дружина.

— Дурив? Аніскільки! — заперечила теща. — Але, мабуть, цей негідник продав уже комусь іншому і курку, і курчат…

У свого тестя в Кіто я не раз зустрічав дивних гостей, які аж ніяк не пасували до його англо-еквадорського дому: то старезних індійців з погаслими очима, то якихось неприємних типів з чорними бородами і хитрим поглядом… Згодом, ставши вже тут своєю людиною, я якось висловив здивування з приводу цих загадкових гостей.

— Це все Кларині приятелі, — довірився, мені тесть, скривившись. (Клара — це й є моя теща). — Кожен з них знає, де закопано скарб, і шукає, хто б фінансував його експедицію. О, якби Клара, нарешті, зрозуміла, що найбільший скарб, яким вона володіє і буде володіти, — це я! До речі, в тебе часом немає протигаза? Кларі потрібен. І ще, звичайно, потрібен хтось, аби погодився надіти його і залізти в одну з її печер, повну отруйного газу і золотих злитків… Ну так от, я тебе попередив, і не спробуй часом пообіцяти їй…

— Але чому ж? — спитав я. — Може, там і справді…

— О боже! — застогнав тесть. — І ти теж! Здається, ви всі починаєте божеволіти!

— Гм, а як же тоді бути з золотими копальнями Сан Енріке в Саморі? — спитав я. — Кажуть, що їх названо так у честь мого тестя Енріке Робінсона, котрий був там пайовиком.

— О, то зовсім інша річ! — мовив тесть, трохи зніяковівши. — Зовсім інша!

Найчастіше в домі мого тестя в Кіто з'являвся маленький індієць на ім'я Хосе. Він знає одну печеру — тут майже завжди говорили про печери — на схилі вулкана Пічінча. Сам я вже побував у двох таких печерах на цій горі, але це мала бути якась інша. Перед входом до неї стоїть фігура індійця із списом у руці, витесана з каменя. Всередині печери теж є статуї, але менших розмірів, вони стоять у нішах уздовж стін. Є там і золоті зливки. Хосе колись давно був у тій печері з одним німцем. Вони набрали золота стільки, скільки змогли нести. Власне, Хосе аж потім збагнув, що то золоті зливки.

Німець невдовзі після того загинув під час повітряної катастрофи, і тепер ніхто, крім Хосе, не знає, як пройти до печери. Чому він досі не забрав скарбу? Річ у тім, що він чекав, поки підросте найстарший син, котрому зараз десять років, бо вирушати туди треба вдвох: нести намети, мотузки, харчі й таке інше. Ну й, звичайно, золоті зливки. До того ж шлях до печери важкий: треба пройти повз одне місце, де через кожні чверть години з гори виривається газ, а стежка пролягає по вузькому виступу. Внизу в урвищі біліють три кістяки; певно, були вже такі, що хотіли пробратися в печеру, але виявилися не досить спритними. А потім починається найважча і найнебезпечніша ділянка шляху: треба спускатися на мотузці в урвище, і, якщо супутник ненадійний, можна сподіватися чого завгодно — йому, наприклад, може заманутися перерізати мотузку…

Те, що Хосе відкрив мені свою таємницю, треба, насамперед, завдячувати теші. Вона завоювала довір'я маленького індійця і навіть улаштувала його на роботу на фабриці тестя. («Дай тільки Кларі волю, — казав тесть, — і скоро на фабриці працюватимуть самі шукачі скарбів»). Теща розповіла йому, який я страшенно чесний і шляхетний, яке в мене гарне спорядження, і Хосе, ще трохи повагавшись, врешті запропонував мені вирушити з ним у печеру. Ну хіба міг я відмовитись? Звичайно, я пообіцяв ризикнути життям задля тещі. Доведеться виконати колись свою обіцянку.

Навіть у столиці Еквадору — Кіто — орудують шукачі скарбів з ломами й заступами. Власне, це й не дивно. Історія Еквадору повна політичних переворотів. Визволення від іспанського панування коштувало крові і життя багатьох людей, а скільки ще потім було революцій! У такі неспокійні часи люди, звичайно, закопували свої гроші і цінності в землю або якось інакше ховали їх. А потім могло трапитись, що власник скарбу раптово вмирав, забираючи таємницю з собою в могилу.

Чимало таких скарбів згодом було знайдено. Величезне багатство одної з найвідоміших

1 2 3 4 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золото і анаконда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Золото і анаконда"