Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Сад божественних пісень, Григорій Сковорода 📚 - Українською

Читати книгу - "Сад божественних пісень, Григорій Сковорода"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сад божественних пісень" автора Григорій Сковорода. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:
час,

Не знаєм, що при­не­се ве­чо­ро­ва зо­ря.


Як не вмієш так ти жи­ти,


То нав­чись, доб­ро од­но,


Та не мо­жуть умісти­ти


В го­ло­ву все те май­но.


Знаю, що жит­тя спов­не­не бре­хунів,


Знаю, що вельми дур­ний в світі чо­ловік,


Знаю, чим більш про­жив - тим більше здурнів,


Знаю, що бла­зень той, хто зак­ла­да собі вік.








О СПОКОЮ НАШ КОХАНИЙ! ДЕ ТЕБЕ ЗНАЙТИ В НАШ ЧАС?…





О спо­кою наш ко­ха­ний! Де те­бе знай­ти в наш час?


Ти усім нам пре­жа­да­ний, врізнобіч роз­ки­нув нас.


За то­бою ген вітри­ла роз­гор­ну­ли ко­раблі,


Щоб мог­ли те­бе ті кри­ла на чужій знай­ти землі.


За то­бою мар­ши­ру­ють, па­лять, зни­щу­ють міста,


Цілі ро­ки бом­бар­ду­ють, а чи змо­же хто дістать?


Щонайбільші там пе­чалі, де ве­лич­но-пиш­ний дім,


А най­мен­ше в серці жа­лю у бу­ди­ноч­ку малім.


Невдоволені завж­ди ми - то пе­ча­лей дже­ре­ло!


Помислами повні зли­ми - ось бун­тарст­ва де зе­ло!


Потримаймо дух не­си­тий! Годі му­чи­ти свій вік!


Не шу­кай край зна­ме­ни­тий! Будь зви­чай­ний чо­ловік.


Бо ж пе­чаль ускрізь літає, по землі і по воді,


Швидше блис­ка­вок ши­ряє, знай­де і в добрі, й біді.


Розбивай ну­ду не­си­ту, будь в житті та­кий, як є,


Годі чер­вам нас то­чи­ти, тре­ба зна­ти вже своє.


Славні прик­ла­дом ге­рої, та по­биті на по­лях,


Хто жи­ве в самім спо­кої, той страж­да в ста­рих літах.


Бог вділив усіх грун­та­ми - це про­пас­ти мо­же теж.


Жереб мій із бідня­ка­ми, але з мудрістю без меж.








ЇДЕШ, ХОЧЕШ НАС ЛИШИТИ?…





Їдеш, хо­чеш нас ли­ши­ти?


Їдь ве­се­лий, цілий, си­тий,


Хай тобі вітри погідні


Будуть у путі як рідні,


У щас­ли­ву путь хай шля­хи ве­дуть!


Мандрівні хай зник­нуть стра­хи,


Спіте, по­до­рожні пра­хи,


А слух­няні добрі коні


Хай не­суть, як по до­лоні,


І щас­ли­вий слід - як гла­денький лід!


Хмари чорні, геть, невірні!


Не плещіть, дощі надмірні.


Не пе­чи, вар по­лу­ден­ний,


Місяцем будь оза­рен­ний.


У щас­ли­ву путь ночі хай ве­дуть!


Той твої нап­ра­вить но­ги,


Хто дав зем­лю і до­ро­ги


І що ген си­дить ви­со­ко,-


Хай твій шлях хо­ро­нить око.


Твій не­хай відхід бла­гос­ло­вить вхід.


Тож радій, країно, з то­го!


Приймеш му­жа ти свя­то­го.


Кинь же заздрісні зви­чаї!


Щасний, хто йо­го пізнає.


На яс­ний вінець доб­рий хай кінець.








ПІДІЙМИСЬ НА НЕБЕСА - У ВЕРСАЛЬСЬКИЙ ХОЧ БИ САД…





Підіймись на не­бе­са - у вер­сальський хоч би сад,


Одягни оде­жу злот­ну,


Шапку царськую доб­рот­ну,


Як у серці ну­да, бу­де скрізь тобі біда.


Проживи хоч трис­та літ, про­жи­ви хоч цілий світ,


Що тобі те по­ма­гає,


Коли сер­денько ри­дає?


Як у серці ну­да, бу­де підлість і біда.


Хоч всю зем­лю за­во­юй, над усім хоч за­ца­рюй,


Що тобі те по­ма­гає,


Коли вся ду­ша ри­дає?


Як у серці ну­да, бу­де підлість і біда.


Тож про місяць знать дар­ма, є там лю­ди чи не­ма,


Кинь Ко­пер­ни­кові сфе­ри,


В сер­ця сво­го глянь пе­че­ри!


Як знан­ня в нутрі твоїм - то ве­се­лий бу­деш з ним.


Бог най­кра­щий аст­ро­ном і най­кра­щий еко­ном.


Вічная при­ро­да-ма­ти


Зайвини не мо­же ма­ти.


Найпотрібніше тобі ти знай­деш лиш у собі.


Подивися, як жи­веш: дру­га у собі знай­деш,


Стрінеш там ти іншу во­лю,


Стрінеш в злій бла­жен­ну до­лю:


У тюрмі твоїй там світ, у бо­лоті твоїм - цвіт.


Правду Ав­гус­тин три­ма: пек­ла не бу­ло й не­ма,


Воля - пек­ло пе­рек­ля­те,


Воля - піч па­ще­ку­ва­та.


Тож візьми її до рук - і ні пек­ла, ані мук.


Воле! О не­си­тий ад! Тру­та ти, а всі - то ядь.


Пащею ти позіхаєш


І підряд усіх ков­таєш.


Вбий же знак глу­по­ти - пек­ло зду­жаєш ти.


Боже! Слів жи­вих улий! Хто без те­бе не смут­ний?


Радість ти жит­тя єди­на,


Рай, со­лодкість бе­зу­пин­на!


Вбий ти во­лю злу у нас, твій зцілить нас чис­тий глас!


Дай нам си­лу своїх слів! Сла­ви­мо ца­ря царів!


Всесвіт весь співа про те­бе,


Створений за­ко­ном не­ба,-


Що потрібне, те лег­ке, не­потрібне ж є важ­ке!








ОСІНЬ НАМ ПРИХОДИТЬ, А ВЕСНА ПРОЙШЛА…





Осінь нам при­хо­дить, а вес­на прой­шла,


Кози діти ро­дять, як вес­на прий­шла.


Ледве літо за­па­ла­ло, а коз­ля вже ца­пом ста­ло,


Цап бо­ро­да­тий!


Гей, за­бу­де­мо пе­чалі! Вік утіхи дасть нам ма­ло,


Засолоджуйсь, жит­тя!


Хто жур­бу при­хо­ває хоч би і на дні,


Зразу й уми­рає - гу­бить свої дні,


Гей-но, ра­дос­те, втіхо, сер­це спить собі ти­хо,


Пряме ж ти, жит­тя!


Не крас­не дов­го­тою, а крас­не доб­ро­тою,


Як та пісня, жит­тя!


Бог мій ми­ло­сер­дий, я йо­го люб­лю,


Бо то камінь твер­дий, сум, прецінь терп­лю.


Він жи­вий, не вми­рає, бо жи­ве з ним, па­лає


І ду­ша моя.


А ко­го за­бу­ває, той пе­чалі хай має,


Бо ото си­ро­та!


Солодощів ба­жаєш? Вбий ти за­видь усю,


Вдовольняйся, чим маєш,- і осяг­неш кра­су.


Плюнь на гробнії пра­хи й на ди­тячії стра­хи,


Смерть - то спокій ли­ше.


Жив отак у Афінах, жив отак в Па­лес­тині


Епікур - Хрис­тос. 







Notes





1



- Амур - Ве­не­рин син, у римській міфо­логії бог ко­хан­ня


1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сад божественних пісень, Григорій Сковорода», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сад божественних пісень, Григорій Сковорода"