Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Пісні, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пісні, Руданський"

177
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пісні" автора Руданський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
class="empty-line"/>



ТІЛЬКО-М РОДИЛАСЬ





Тілько-м ро­ди­лась, злая не­до­ля


Стала, ска­за­ла без жа­лю:


"Будеш ту­жи­ти, сер­це в'яли­ти,


те­бе я тим бла­гос­лов­лю!"


З тої го­ди­ни щас­тя уп­ли­ло,


І слід не­до­ля за­ме­ла,


Звалився камінь тяж­кий на гру­ди,


На сер­це ту­ге за­ляг­ла.


Де ступ­нем ступ­лю, тер­ни­на ко­ле,


Кров об­ки­пає на но­гах;


Де оком гля­ну, сум­но та тем­но,


Ніби намітка на очах.


Не світить місяць, не гріє сон­це,


Чорніє не­бо, як зем­ля;


І, як в склепінні ме­жи вмер­ли­ти,


Межи жи­ви­ми ход­жу я.


Знущайся, до­ле, не жа­луй си­ли!..


До каплі кров мою іспий!


І від лю­дей за­би­те тіло


Землею тем­ною нак­рий!








ХЛОПЦІ-МОЛОДЦІ...





Хлопці-молодці,


Пийте, гу­ляй­те!


Жваві дівча­та,


Хлопців ко­хай­те!


Бо вес­на од­на -


Згадайте, лю­ди!


І в нас дру­гий раз


Весни не бу­де!..


Шумує ви­но,


І мед і пи­во…


Склянками, хлопці!


Чарка не ди­во!..


Пийте за лич­ка,


За чорні бро­ви!


Нехай дівча­та


Будуть здо­рові!


Музики гра­ють,


Смичками ма­ють;


Жваві дівча­та


На вас мор­га­ють!..


Обійміть дівча,


Котра вам ми­ла!


Танцюйте, хлопці,


Поки є си­ла!


Не зна­ти, що рік


Дівчатам ска­же…


Може, не од­на


Косу зав'яже…


Може, й з нас кот­рий


Піде між лю­ди,


Зав'яже дівча,


Господар бу­де!..


Тоді не по­ра


Буде гу­ля­ти,


Тоді не по­ра


Буде й ко­ха­ти…


Хлопці ж мо­лодці,


Пийте, гу­ляй­те!


Жваві дівча­та,


Хлопців ко­хай­те!..








СТУДЕНТ





В славнім місті Пе­тер­бурзі,


Недалеко від Не­ви,


Із бо­ло­та виг­ля­дає


Хата бідної вдо­ви.


Стара ха­та зо вдо­вою


Разом вік свій віджи­ла,


Почорніла, по­хи­ли­лась


І в бо­ло­то увійшла.


Увійшла по самі вікна…


В ґанку схо­ди до сіней;


В сінях набік по­хи­ли­лись


Двоє скрив­ле­них две­рей…


І нап­ра­во старій бабі


Смерть підпи­сує па­тент,


А наліво без копійки


Б'ється з нуж­дою сту­дент.


Зима лю­та. Вітер сви­ще,


Сніг по вікнах бряз­ко­тить,


Мороз ду­шу обіймає,


Мороз тіло ка­ме­нить.


А у хаті на пос­телі


У сур­дуті і пла­щу


Сидить сту­дент ме­ди­ци­ни


Другий місяць без бор­щу.


І живіт, як гриб, за­пав­ся,


Облізає го­ло­ва…


І ос­тан­ня до­го­рає


Його свічка лой­ова.


І си­дить він, пог­ля­дає


На по­хи­ле­ну стіну -


Під стіною ле­жить че­реп,


Нема й криш­ки тю­тю­ну.


І стіння кру­гом чорніє…


Тілько ла­зять па­ву­ки.


Тілько сум­но виг­ля­да­ють


Із шка­лу­бин пру­са­ки…




12 ген­ва­ря






КАЛИНО-МАЛИНО





Калино-малино,


Ряснеє де­рев­це!


Хто ж те­бе при­гор­не,


Дівчинонько-серце?


Тяженько здих­ну­ла,


Дівчинонька ка­же:


"Той ме­не при­гор­не,


Хто ко­су зав'яже!.."


Головка хит­ну­лась,


Коса роз­ви­ну­лась,


До білої шиї


Шовком при­гор­ну­лась…


Косо, пиш­на ко­со!


Хто те­бе зав'яже?..


"Хто ме­не зав'яже,


То віно­чок ска­же".


Василечку ми­лий,


Любий та ко­ха­ний!


Зелен барвіноч­ку -


Віночку рут­вя­ний!


Хто ж те­бе, віноч­ку,


Розплітати бу­де?


"Запитайте, лю­ди,


Мої білі гру­ди!.."


Місяця-підповня


Пишні по­ло­ви­ни -


Груди, білі гру­ди,


Милої дівчи­ни!


По кім ви здих­не­те


Тяженько впівночі?


"По кім ми здих­не­мо -


Знають чорні очі!.."


Чароньки дівочі -


Горять чорні очі,


Як в чис­то­му небі


Зорі опівночі!..


Очі, ясні очі!


Зорі над зо­ря­ми!


По кім ви заллєтесь


Першими сльоза­ми?


"По кім ми зап­ла­чем -


Не пи­тай­те, лю­ди:


Тому пер­ша слізка,


Хто нам ми­лий бу­де!"


Спаде пер­ша слізка,


Здихнуть білі гру­ди,


По кім здих­нуть гру­ди,


Того вінок бу­де…


Хто вінок розв'яже,


Той ко­су зав'яже,


Той дівча при­гор­не,


Щиру прав­ду ска­же.








ГОЛУБОНЬКО-ДІВЧИНОНЬКО...





Голубонько-дівчинонько,


Зіронько моя!


Не пи­тай­ся, моя ми­ла,


Чого сму­тен я!


Живо-живо то­го смут­ку


І ти не ми­неш!..


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Голубонько-дівчинонько,


Мій ро­же­вий цвіт!


Ти ве­се­ла, світом ра­да,


Тобі ми­лий світ!..


Живо-живо світом зну­диш,


Тяженько здих­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш!..


Гудуть пчо­ли ко­ло те­бе,


Ти, як лист, дри­жиш…


Ти їх го­ниш, не од­го­ниш


І са­ма біжиш…


Живо-живо під ті співи,


Як ди­тя, зас­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Ти за­то­пиш очі в очі -


Очі не схиб­нуть!


Тобі див­но, що чужії


Від твоїх змиг­нуть…


Живо-живо са­ма гля­неш -


І са­ма змиг­неш.


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Ти вітаєш, обіймаєш


Своїх і чу­жих!


Як ди­ти­на, ти, дівчи­но,


Ластишся до них…


Живо-живо од чу­жо­го


Руки од­ви­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…


Прийде ра­нок - ти ве­се­ла,


Других ве­се­лиш…


Прийде нічка - ти в пос­телі,


Як го­луб­ка, спиш…


Живо-живо цілі ноч­ки


Оком не ски­неш…


Отоді ти, моя ми­ла,


Мене спом'янеш…








КОЗАЧЕ-ГОЛУБЧЕ...





"Козаче-голубче,


Соколику мій!


Дай білу ру­ченьку,


Зо мною постій!


Най на­див­лю­ся,


Слізьми зал­лю­ся,


Заким з до­ро­ги


Тебе діжду­ся!"


"Дівчино-рибчино,


Не плач, не ри­дай!


За мною, мо­ло­дим,


Ручок не ла­май:


Як не за­ги­ну,


Я не по­ки­ну,


Я не по­ки­ну


Любу дівчи­ну".


"Ой до­ню Яв­до­ню,


Зіллячко моє!


Чого ж так змарніло


Личенько твоє?"


"Ой ма­ти-ма­ти!


Тяжко вми­ра­ти,


Ой а ще важ­че


Милого жда­ти!


Давно я, дав­но я


В ми­ло­го бу­ла,


Вже тая стеж­ка


Зіллям за­рос­ла.


Піду я, ма­ти,


Зіллячко рва­ти,


Зіллячко рва­ти,


Милого жда­ти!..


Рвуть зілля дівча­та,


Віночки пле­туть,


А мої оченьки


Тільки сльози ллють.


Ой зілля-зілля,


Чуже весілля,


А моя му­ка -


З ми­лим роз­лу­ка!.."


"Дівчино-рибчино,


Здорова бу­ла!


Чи вже ж ти, чи вже ж ти


Мене за­бу­ла?"


"Я не за­бу­ла,


Я не за­бу­ду,


Любила вірненько,


Любити бу­ду".








НЕ ЗГА­ДАЮ ГАД­КИ...





Не зга­даю гад­ки,


Не змис­лю я мислі!..


Як чорнії хма­ри,


Чорні ду­ми звис­ли!


Порадь, ма­ти, що діяти,


Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?


Порадь, моя ма­ти!


Розпукає сер­це,


Каменіють гру­ди.


Скажи, моя не­не,


Що зо мною бу­де.


Кажуть лю­ди: "В світі ча­ри;


В світі лю­ди, не та­та­ри -


Не бу­деш без па­ри!"


Ой світе мій, світе!


Лушпина оріха!


Де твої роз­коші


Та де твоя втіха?


Нудно в тобі, як в не­волі,


Тілько му­ка, тілько болі,


Ні волі, ні долі!


І ви, мої лю­ди,


Люди - не та­та­ри,


Чи хоч раз ви ру­ку


Сироті по­да­ли?


Кому го­ре - го­ре й бу­де,


Другим жа­лю не при­бу­де,


Люди ж мої, лю­ди!


Наоколо гля­неш -


Та й ка­ме­нем ста­неш,


А на се­бе гля­неш, -


Як би­ли­на, в'янеш.


Лист за лис­том опа­дає,


Рік за ро­ком уп­ли­ває,


Назад не вер­тає!


Не зга­даю гад­ки,


Не змис­лю я мислі,


Як чорнії хма­ри,


Чорні ду­ми звис­ли.


Порадь, ма­ти, що діяти:


Ой чи жи­ти, чи вми­ра­ти?


Порадь, моя ма­ти!








ОЙ ВИЙ­ДУ Я У СА­ДО­ЧОК...





Ой вий­ду я у са­до­чок -


В са­доч­ку ка­ли­на,


Край ка­ли­ни шов­ком шиє


Любая дівчи­на.


Подивлюся на ка­ли­ну -


Вона роз­пу­кає!


Подивлюся на

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пісні, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пісні, Руданський"