Читати книгу - "Розбите дзеркало"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Тут нічого не міняється. Я давно казала: бульдозера сюди треба.
– А якби все це раніше розвалили? – уголос запитав Борода. – Думаєш, нічого б не було?
Четверта виринула з темряви. Стала в проймі дверей, аби її бачили всі. Витягнула з кишені цигарки, покрутила пачку в руці:
– Вогонь забула в машині. Хто?
Ковбой розвів руками. Правиця все ще стискала револьвер.
– Це в тебе, може, запальничка? – кивнувши на зброю, гмикнула Четверта.
Відчувши себе нарешті ідіотом, Ковбой заховав зброю за пасок.
– У кого стріляємо? – не вгавала Четверта. – І тема з вогнем актуальна.
Борода вже підносив їй запальничку. Закуривши, Четверта випустила дим у стелю, заявила:
– Тут воняє.
– Тут завжди смерділо, – нагадала Білява. – Тільки тоді чомусь на це не зважалося.
– Тоді, народе, багато на що не зважалося, – кивнула Четверта. – Хто з вас такий сміливий? Кому припекло згадати молодість?
– Тобі. – Борода знову викресав вогник, подивився на рожевий гарячий язичок. – Я міг би здогадатися. Ти не вмієш брехати.
– Ну, скажімо, вмію. Усі присутні тут це знають, – Четверта знову затягнулася.
– Але ти єдина, кого не здивувало наше зібрання, – завважив Борода.
– Логіка залізна, – погодився Ковбой. – Справді, поки тебе не принесло, ми всі здивувалися одне одному.
– Ми давно не бачилися, – нагадала Четверта очевидне. – Ви всі забули: мене ніколи нічого не дивує. Мене важко здивувати.
– Можна, – вставила Білява. – Не така вже ти крута.
– Були часи, коли ти вважала інакше, – третя затяжка. – І так, можна. Але не часто. Не повірите: їхала сюди й знала, кого побачу. Аби ще знати, для чого. І потім, народе… Тут іще не всі.
Ніби у відповідь знадвору почулися швидкі кроки.
– О! – Ковбой багатозначно підніс указівного пальця. – Зараза, сам же міг здогадатися! Одного не вистачає. І хто ж там у нас?
Спершу всередину проникло світло ліхтарика.
Його тримав високий молодик у прямокутних окулярах. Під коротким чорним пальтом – костюм, світло-синя сорочка, краватка. Ліхтарик опустився, мазнув по бруду й сміттю під ногами. Ноги, взуті в туфлі з гострими носаками, ступили туди, де хоч трохи чистіше.
Елегантний вигляд не робив чоловіка привабливішим. Навпаки, підкреслював характерну особливу прикмету: форму черепа, яка з першого погляду викликала асоціацію з…
– Кінь у пальті! – не стримався Борода.
– Вечір недобрий, – відгукнувся прибулий.
– Ти й на свій похорон запізнишся, – бовкнула Білява.
– Не жартуй так, – завважив Ковбой.
– Ми точно давно не бачилися, – вставила Четверта. – Забули про її манери.
– На себе дивися, – огризнулася та.
– Цікаво, як ти справи ведеш, – Білява не вгавала, переключившись на щойно прибулого. – Чи в юристів заведено запізнюватися?
– Тебе не обходить, – огризнувся Юрист. – І нікого з вас не радий бачити. Ані порізно, ані отак, гуртом. Хто придумав, чиї дурні жарти?
– Навряд жарти. – Четверта щиглем відкинула недопалок у куток.
– Зате нарешті знаю чиї. – Борода знову ступив ближче до Білявої. – Вимкни дурочку, вимикай давай.
– Грабки свої забери! – пазурики загрозливо наїжачилися.
– Коли вже всі тут… Вона ж кожному дзвонить. Весь цей час. Тішиться з того. Я номер міняв – вона вирахувала, – не зважав Борода, зараз звертався до всіх присутніх. – А щойно дорікнула нашому другові через запізнення. Знала, на котру годину збирала тут усіх! Тому й каже – запізнився!
– Він завжди запізнюється! – У голосі агресія змішалася з розгубленими нотками.
– Тихо! – Юрист став між ними. – Здається, я все зрозумів!
– Що ти зрозумів?! – визвірився Борода. – Ага, ти ж у нас підкований! Єдиний, по ходу, хто вмикає логіку!
– Тихо, – повторив Юрист уже спокійніше. – Думаю, все зрозуміли вже всі, крім тебе. Та й до тебе дійшло. Зізнаватися не хочеш.
– У чому?
– Дай йому сказати, – рука Ковбоя лягла Бороді на плече.
– Дякую, – Юрист видихнув, став так, аби всі бачили його й ліхтарик міг освітлювати товариство. – Дружити з логікою – не злочин. Усі ви тут добре знаєте, як виглядає злочин. Хтось зібрав нас саме тут, аби нагадати. Іншої причини не бачу. Бо, повторюся, інакше ми б зустрілися в іншому місці.
– Ми б не зустрілися, – бовкнула Четверта. – Як ти кажеш, усі ми тут добре знаємо причину. Ми навіть домовилися, якщо хтось забув.
– У жодного з нас немає причин порушувати ту угоду, – вів Юрист далі діловим тоном. – Принаймні всі ці роки я не мав підстав сумніватися в цьому. Але ми зібралися. Бо, підозрюю, кожен отримав послання на телефон. І, так само маю підозру, всі його зберегли.
Білява витягнула телефон першою. Поки відкривала папку з sms-повідомленнями, Ковбой і Четверта взяли свої смартфони. Трохи подумавши, поліз по трубку й Борода. За хвилину всі четверо показували Юристу тексти однакового змісту.
сьогодні 19.30 на горького знаєте місце важливо
– Той, хто писав це, точно знає: всі ми в місті, – сказав Юрист. – Отже, за кожним стежать. А ще – писав місцевий. Назва вулиці стара. Тобто, – відразу виправився, – стару, справжню, повернули недавно. Тоді вона ще називалася Горького.
– Згоден. – Ковбой заховав телефон. – І, так розумію, жодного з нас ти не підозрюєш.
– Уже ні. Бо не бачу сенсу в такому форматі зустрічі однокласників. Я взагалі не бачу сенсу в жодному форматі нашої зустрічі. Вже вибачайте.
– Теж не палаю бажанням, – погодилася Четверта. – До речі, в інше місце справді б не приїхала, пересунувши ділову вечерю.
– Хтось пробував передзвонити? – Борода постукав пальцем по екрану.
Замість відповіді Білява демонстративно викликала абонента, увімкнувши гучний зв’язок. Повторила, перекривляючи металевий жіночий голос:
– Цей номер недійсний.
– Отож. – Юрист вимкнув телефон. – Результат, напевне, однаковий. Хтось купив картку, скористався номером один раз, розіславши повідомлення. І викинув її.
– Усе одно міг бути хтось із нас, – уперто товк Борода.
– Кому з нас і для чого це треба? Тобі? – Юрист глянув на Біляву.
– Знову мені! Тепер ти пішов нахер! Усі ви пішли!
Ковбой вирішив нарешті взяти справу в свої руки.
– Може, скрутимо звук, стишимо градус і спробуємо спокійно розібратися?
– У чому? – поцікавилася Четверта. – Через що ми тут? Хто й для чого всіх сюди покликав? Ви хіба не знаєте? Хіба не розумієте – це може бути вона.
Молода жінка красномовно й багатозначно тицьнула пальцем у
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розбите дзеркало», після закриття браузера.