Читати книгу - "Я заберу свою дочку, Олександра Багірова"

- То що ви раніше не сказали? – стискаю руки в кулаки, впиваюся нігтями у долоні. Не можна плакати. Не можна показувати йому розпач.

– Ми не чужі люди, Любов Павлівно. Я тактовно давав вам час, – з останніх сил намагається стримати усмішку.

Фізично відчуваю його тріумф.

- Павло Аристарховичу, я хотіла б вас попросити, - роблю глибокий вдих, - Про ще одну відстрочку платежу. Обіцяю, незабаром я погашу заборгованість.

- Фінансові проблеми, Любов Павлівно? Так я можу вам допомогти, - облизує тонкі губи. Ковзає по мені відвертим, липким поглядом. Фізично його відчуваю. Він роздягає мене очима.