Читати книгу - "Масаж, Rika Snezhnaya"

- Я їм сказав, що сьогодні твій робочий день закінчився.

- Леший, ти з глузду з'їхав? - не повірила йому я.

– А що тут такого? – невинні очі, які можуть ввести в оману будь-кого, але тільки не мене.

- Ти уявляєш, що скаже Ольга Миколаївна?

- Ти про мимру свою? - З усмішкою зацікавився він.

- Так, - кивнула йому, - тобто ні… Ну, ти зрозумів.

Він усміхнувся, показуючи, що справді мене зрозумів. Обхопивши руками моє обличчя, підняв його догори, щоб я дивилася в його неймовірно серйозні сині очі.

- Я їй сказав, що ти сьогодні будеш зайнята. Дуже сильно зайнята!

- Чим це? - Не зрозуміла я, - Розпустою, чи що, у своєму власному кабінеті?

- Ні, - він похитав головою.

- Ну, не томи, - попросила його я.

– Нам треба встигнути в одне місце.

– Куди?

- У РАГС.

- І що я там забула?

Леший застогнав і уткнувся своїм чолом у моє.

- Чорт, Маріш, ну яка ти недогадлива!

- Чужі думки читати не вмію, - відрізала я, у глибині душі посміюючись з нього.

Адже знаю, що він не любитель говорити довгі й розлогі промови, але цієї фрази я все-таки від нього доб'юся, чого б мені це не вартувало.

- Заяву подамо, - вкрадливо відповів він.

- Вибач, у мене немає часу на будь-яку нісенітницю. Або говори прямо, чого ти хочешь, або давай, одягайся і йди!

- Маріш, - простяг він.

- Я чекаю! - Сказала, як відрізала.

Мій улюблений Леший, заплющив очі і сказав:

- Виходь за мене заміж!

– Що? - Зробила вигляд, що не розчула.

- Будь моєю дружиною!

- І? - Поквапив його я.

- І що? – не зрозумів він, розплющуючи очі.

- Я люблю тебе! – підказала йому.

- І я тебе! - Зрадів Олег.

- Олеже, - я піднесла кулак до його носа, - чим пахне?

- Смертю? - Невпевнено відповів він.

- Точно, - погодилася з ним я.

Він закотив очі, потім опустив погляд на мої губи і промовив:

- Маріш, я тебе люблю. Виходь за мене заміж!

– Ні.

- Що значить ні?

- Не знаю.

- Маріш, я тебе укушу!

- Добре.

- Що добре?

- Я теж тебе люблю!

- І?

- Без "і", - відрізала я.

- А заміж? - Ображено простягнув він.

– Неа, не сьогодні.

- Чому?

- Тобі одягатися довго.

Олег, схопившись з кушетки, схопив мене за руку і потягнув у коридор.

- Стій! - Закричала я, - Я пожартувала!

- Я теж, - з усмішкою відповів він.