Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

Масивні двері до купальні відчинилися, відкриваючи чоловічим очам цілий розсадник молодих та квітучих дів, в кількості, не менше двадцятка. Всі вони: чорняві, світлолиці, курчаві, стрункі та не дуже, знімали одяг та жваво приймали участь в обговоренні теми номер один на сьогодні. Дехто озвучував свої думки щодо характеру та зовнішності наступника, а були й такі, що відверто розкривали свої непристойні бажання, мріючи потрапити в ліжко до Тодея Ю’Ліама – спадкоємця трону Барелії.

Від останніх у чоловіка посмішка заграла на обличчі, адже подібні балачки сприяли росту чоловічого его, яке і так було значних розмірів. Він зробив декілька кроків середину, а потім кашлянув, демонстративно підставивши кулак до рота, аби таким способом звернути на себе увагу.

Спочатку пролунав загальний вереск, але коли дівчата зрозуміли, хто зараз стоїть перед ними, тиша заполонила простір. Більшість боялися поворушитися, забувши про мету їхнього перебування у роздягальні, і тільки одна дівчина, кинула недбалий погляд на залітних та продовжила переодягатися, знімаючи верхню частину свого шкіряного комбінезона.

- Вийдіть, поки живі, - проговорила вона спокійним голосом, навіть не повертаючись до чоловіків.

Куртка сповзла, повиснувши на талії, відкриваючи чоловікам гарно складене жіноче тіло, за яким приємно було наглядати.

- Як ти смієш говорити до спадкоємця престолу подібним тоном! – заволав Піро, обурившись подібною нахабністю, яку могла собі дозволити ця особа. - Швидко на коліна перед наступником Прайма! – вийшов на перед, аби провчити ту, що мала зухвалість взагалі рявкати.

- Я не бачу тут наступника Прайма, а тільки безсоромних збоченців, що підглядають за жінками, коли ті миються, - спокійно відповіла незнайомка, продовжуючи роздягатися, міліметр за міліметром знімаючи комбінезон, на кінець залишившись в спідньому та в пов’язці, що утримувала волосся, додатково ховаючи значну частину лоба.

- Закрий рота та підкоряйся! – ще раз гаркнув Піро та підійшов в притул, необачно піднявши над красунею руку, аби замахнутися.

Даремно він зробив це, адже за долю секунди, високий та добре складений чоловік, зовсім неочікувано був повалений дівчиною на підлогу та придавлений до прохолодного мармуру намертво. Дівчата тільки охнути встигли, продовжуючи далі споглядати за виставою, яка тільки  набирала обертів та погрожувала витіснити повернення спадкоємця з загального топу.

Шепіт хвилями пройшовся по роздягальні, розбивши дівчат на кучки, а сам блакитнокровий наглядав за цим дійством з того місця де й почав. Він склав перед собою руки та з непритаманною йому цікавістю, почав роздивлятися тендітне чудо, що вклало його помічника за долю секунди, навіть не напружуючись.

- Скажи своєму хазяїну, що він буде наступним, і якщо не хоче зганьбитися перед слабкими жінками, нехай просто розвернеться та вийде, - опустилася тендітна коліном до підлоги, вивертаючи ту руку, що норовила вдарити.

Подібні слова, сприйнялися викликом, запаливши в очах спадкоємця трону ще більший інтерес. Він часто користувався жіночою увагою, сприймаючи слабку стать як рабинь, слуг, коханок, як прикриття, в кінці кінців, але вперше дівчина пробудила у нього незрозумілі відчуття, які з першого разу не можна було навіть ідентифікувати.

Краса, постава, витонченість, сила, вправність та впевненість – все це вирізняло її з-поміж інших та підіймало на п’єдестал в рівень з особами величної крові. Рідкісний екземпляр, який навіть не завжди водився у їхньому домені. За рисами обличчя можна було здогадатися, що дівчина була уродженкою східних земель Овірії, там, де колись панував Даару Прайм, але за вимовою, чорнява нічим не відрізнялася від жителів Барелії.

- Хто ти така? – запитав Ліам задумливо, перелопачуючи в пам’яті всіх, кого знав із земель Овірії, але так і не міг поєднати цю красуню, з кимось із знаті.

Дівчина дійсно була не проста, та явно не входила у перелік прислуги. Її одяг відшитий на замовлення, вартував річного жалування чиновників середньої ланки, але те, що вона відвідувала загальні купальні, збивало з пантелику.

- А це важливо? – піднялася та розправила плечі, тримаючи себе, як особа знатної крові.

- Важливо, якщо я питаю, - відповів Ліам та крок за кроком почав наступати, скорочуючи відстань між ними.

- Так і знала, що ви обидва безмозкі, - посміхнулася дівчина, споглядаючи, як швидко міняються фігурки перед нею, адже за кілька секунд, молодик, що щойно валявся у її ніг, підірвався та відскочив подалі, а високий красень навпаки, обнулив відстань між ними та різко вхопив за горло, потішаючись легкій перемозі над гордовитою.

- Що тепер скажеш, коли моя рука утримує тебе за шию? – кинув тріумфальний погляд на свою здобич.

Дівчина тільки посміхнулася знущально, ставлячи під сумнів перевагу самовпевненого спадкоємця трону.

- Розкрию Вам декілька секретів, - хриплим, але впевненим голосом почала вона.

- Ти що не певна? – перебив Ліам дивачку, яка зовсім не знала свого місця та випрошувала покарання. - Зараз ти у моїй владі.

- Перший секрет, - мовила чорнява та різким ударом вибила руку, далі провівши цілу серію коротких, але майстерних ударів, які поспішно поставили зарозумілого молодика на коліна. Вона відкашлялася, повертаючи силу свого голосу та нахилилася до ошелешеного, прошепотівши на вухо: - Якщо жінка за власної волі підпускає чоловіка до свого тіла - значить вона вже склала план, аби підкорити його та поставити перед собою на коліна.

Слова гострими піками вдарили по самолюбству, пробиваючи його наскрізь. Ще ніколи Ліам не стояв на колінах і на це раз не збирався, тож, схопивши дивачку за ноги та навалившись на неї усім тілом, він досить швидко вклав її на підлогу та підім’яв красуню у спідній білизні під себе, відновивши свою перевагу. Схопити противника за зап’ястя та завести обидві за голову, було пріоритетним, що він і зробив далі.

- А так? – перепитав, вдивляючись у ніжні риси, забувши про те, що за ними зараз спостерігають десятки очей. – Є, що сказати на цей раз?