Читати книгу - "Чому люди тупі? Психологія дурості"

Дурень вирізняється здатністю вірити в бозна-що, від теорій змови до впливу Місяця на поведінку, не оминаючи гомеопатію, яка діє навіть на його собаку, а це неабиякий доказ! 28 травня 2017 року на трасі А4 зафільмували мотоцикл, який проїхав багато кілометрів без водія, що впав раніше[8]. Для найдурніших винний у цьому, звісно ж, привид «білої дами», для найбільш тямущих — це гіроскопічний ефект… До речі, схоже, існує зворотна залежність між містичними віруваннями і ймовірністю отримати Нобелівську премію[9].

У тій же царині переконань дослідження[10] виявляють різницю між «зеленими дурниками» і «старими дурнями»[11]. Доведено, що з часом негативні спогади стираються, залишаються тільки позитивні… Отож що старша людина, то більше в неї схильність бачити в минулому хороше, що й спонукає старих дурнів говорити: «От раніше було ліпше…»

Причини нашої ірраціональної поведінки досліджені в численних розвідках, і дослідники пояснюють її потребою контролювати своє оточення. Цю потребу виявляє всякий живий організм (і неабияк: зауважте, як ваш собака кидається до дверей, почувши дзвінок, хоч до нього ніхто не приходить…). У людських істот ця потреба може навіть призвести до абсурдної поведінки на зразок звернення до ясновидців. У Франції близько 100 тисяч осіб називають себе «ясновидцями», їхній сукупний дохід коливається довкола трьох мільярдів євро на рік. І хоч у жодного самопроголошеного ясновидця дослідники так і не виявили реального дару ясновидіння, це не заважає їм заробляти статки. За оцінками, 20 % жінок і 10 % чоловіків принаймні раз у житті зверталися до ясновидців. Ці останні зазвичай не шкодують, що вибрали шахрайство як спосіб заробляти на життя, і в результаті маємо козлів, які заробляють на дурнях… Потреба контролю нерідко призводить до ілюзії контролю, і дурень імовірно обманюється більше за інших[12]. В автомобілі це проявляється в більшому страху аварії, коли їдеш не водієм, а пасажиром. Дурень, до речі, не в змозі заснути на пасажирському місці… Він здатний заснути тільки на місці водія!

Дурень кидає кості сильніше, щоб випало «6», обирає «свої» номери в лото, любить ступати в собаче лайно, але уникає драбин[13]. Він упевнений: я виграв у лотерею тому, що мені шість ночей снилася цифра «6», а що «6» помножити на «6» буде «42», я поставив на «42» і виграв. І слід зауважити, що в нього вочевидь здорова психіка, бо в людей з депресією ця ілюзія значно слабша[14].

Дослідження дурнів, що повчають тебе, як виконувати твою роботу

В іншій, також дуже добре дослідженій царині дурень частіше за інших вдається до стратегій збереження самооцінки. Вивчення ефекту оманливого консенсусу[15] показує, що ми схильні перебільшувати кількість осіб, які мають такі ж вади, як і ми, і саме цей ефект спонукає дурня за кермом, якому ви зауважили, що він не зупинився на знак «Стоп», відповідати: «Та тут ніхто не зупиняється!»

Дурень часто стає жертвою ретроспективного упередження. У пологовому будинку він каже: «Я знав, що це буде хлопчик»; перед екраном телевізора проголошує: «Я знав, що президентом буде Макрон», а іноді він навіть каже вам: «Я знав, що ти це скажеш!» То що, дурень бреше? Чи, може, він віщун? Ні, дурень використовує ці «я знав» зі стратегічною метою, а саме щоб показати, що він значно ліпше поінформований, ніж є насправді: «Я знаю, я знаю…» Звісно, не варто говорити про ці висновки дурням, бо вони заперечуватимуть, що функціонують саме так…

Рятуючи самоповагу, багато людей перебільшують свої можливості. Цей ефект виявився в дослідах з психології, які показали, що значна кількість учасників, у різних сферах, оцінюють себе вище за середній рівень, наприклад, за розумом. На одному кінці шкали маємо «дурників», яким дорікають через брак віри в себе, — це факт, у народній психології за такі якості, як простота, покора і скромність, людину часто кваліфікують як «дурнувату», мають за «дурника», себто дурня, з якого інші користають. На другому кінці шкали — ті, хто дає собі дуже високі оцінки, себто козли з непомірною самовпевненістю. Козел може вельми дорого коштувати суспільству, коли загубиться на морі чи в горах на беккантрі, ба й навіть якщо його перебільшена самооцінка стосується переважно здатності контролювати швидкість автівки.

Нарешті егоцентричне упередження дозволяє[16] відрізнити трохи тумануватого від великого козла, який не визнає провини за власну дурість. Він тричі розлучений, бо натрапив на трьох дуреп; на роботі нічого не виходить, бо доводиться працювати з купкою криворуких. Ще підлітком він помітив, що смердять не його ноги, а шкарпетки. Якщо його зупиняє поліція за перевищення швидкості — не пощастило. Він нездатний зрозуміти, що «щастить» — тільки спосіб дурня тлумачити ймовірність.

Науковці Даннінґ і Крюґер не могли назвати свою публікацію на зразок «Дослідження дурнів, які повчають тебе, як виконувати твою роботу». Така назва статті не пройшла б крізь редакційні фільтри наукового журналу. Утім їхнє дослідження саме про це! Ці два науковці відкрили, що необізнані особи схильні переоцінювати свій рівень компетентності. Як, наприклад, дурень, який ніколи не тримав собаки, розповідатиме тобі, як виховувати твого… Даннінґ і Крюґер пояснюють цей ефект тим, що некваліфікованій особі в деяких ситуаціях важко оцінити свої реальні можливості. Ба більше: за висновками цих психологів[17], необізнана особа не тільки схильна переоцінювати власний рівень компетентності, вона також нездатна розпізнати вміння тих, у кого вони є.

Завдяки цим розвідкам ми розуміємо тепер, чому дурень-клієнт повчає фахівця, як тому працювати, а також чому, коли ти щось загубив, завжди знайдеться дурень, який скаже: «Так, де ти його бачив востаннє?»; і що спонукає дурня казати: «Бути адвокатом легко, треба просто вивчити закони»; «Кинути курити? Треба тільки захотіти»; «Пілотувати літак? Те саме, що керувати автобусом» і так далі. Отак після лекції з квантової фізики, з якої він не зрозумів ні слова, дурень подивиться лектору в очі й промовить: «…ну, що вам сказати».

Даннінґ і Крюґер вважають навіть, що скромність мала б утримати нас від голосування, бо ми профани в економіці, геополітиці та функціонуванні інституцій, наш рівень підготовки не дозволяє ні належно оцінити передвиборчі програми, ні зрозуміти, що слід робити, щоб поліпшити ситуацію в країні… А дурень тим часом проголошуватиме в кафе: «Особисто я знаю, як зупинити кризу!..» Численні дослідження людей азійського походження показують протилежний ефект Даннінґа-Крюґера…[18] Себто схильність недооцінювати свої можливості. Отже, виходить, що в культурі Далекого Сходу, де