Читати книгу - "Чому люди тупі? Психологія дурості"

Радар дурості

Існує значно більше механізмів визначення дурості, проте закінчімо цей короткий огляд «цинічною недовірою», від якої дурень підвиду «козел» потерпає значно більше за інших[19]. Цинізм визначають як систему негативних переконань стосовно природи людини та її мотивації. Козел вельми часто вражений соціополітичним цинізмом, варто лише запитати в нього. Кілька фраз без дієслів окреслюють його щоденні міркування: «Все гниле»; «Контроль швидкості = рекет, бізнес, викачування грошей»; «Психологи? Усі шахраї»; «Журналісти? Лакузи». Він упевнений, що люди чесні тільки через страх бути впійманими. Козел живе у світі нефаховості й ошуканства. Дослідження показують, що цинічні дурні так мало схильні до співпраці й такі недовірливі, що марнують професійні можливості й, як наслідок, мають нижчий за інших дохід.

Насамкінець можна сказати, що дурень утілює в собі перебільшення різноманітних психологічних тенденцій, виявлених дослідниками. А того, хто збере їх усі, вважатимуть «королем дурнів», себто найбільшим бовдуром, якого бачив світ.

Але дурне запитання… базове для «Чи можна вивчати дурнів?», мабуть: «Чому є стільки дурнів?» Адже варто гукнути на вулиці: «Дурень нещасний!» — і всі озираються! І знов-таки наукова література дає нам відповідь, і навіть багато відповідей.

По-перше, ми обладнані радаром на дурість — ефектом негативності[20]. Це наша схильність приділяти більше уваги, надавати більше ваги, виявляти більшу цікавість до негативних речей, ніж до позитивних. Ефект негативності має суттєвий вплив на погляди людей, їхні упередження, стереотипи, дискримінацію та забобони. Удома ми одразу ж помічаємо незроблені домашні справи, а коли вони зроблені — ніколи… Отож саме завдяки викривленню в негативний бік у складному соціальному середовищі ми здатні швидше виявити дурня, ніж генія. До речі, цей ефект негативності приводить до того, що ми помічаємо більше наміру за негативною подією, ніж за позитивною. Шукаючи в домі якийсь предмет, ми маємо схильність думати, що не ми його загубили, а хтось інший заховав: «Хто брав мій…?» Наприкінці, коли щось провалюється, ми схильні думати, що за цим стоїть чийсь злий намір, що це через якогось бовдура усе пропало.

По-друге, зауважмо, що дослідники виявили фундаментальну помилку атрибуції[21]: спостерігаючи за людиною, ми пов’язуємо її поведінку радше з її глибинною природою, ніж із впливом зовнішніх факторів. У багатьох випадках висновок для нас очевидний: перед нами дурень. Отак, якщо нас швидко випереджає автомобіль, це тому, що за кермом недоумок, а не тому, що його дитину травмували в школі; коли товариш протягом двох годин не відповідає на наш імейл, це він точно образився, а не через те, що немає інтернету; якщо колега не передав нам справу, це через лінь, а не через перезавантаження роботою; якщо викладач відповідає мені сухо, це він бовдур, а не моє запитання дурне. Цей механізм також збільшує нашу схильність бачити скрізь дурнів. Ось принаймні дві причини, через які ми такі чутливі до дурості…

Типологія дурнів

Жан-Франсуа Дортьє, Засновник і головний редактор журналів Cercle Psy і Sciences Humaines

Якщо, як визнають психологи, існують різні форми множинного інтелекту, має бути також чимало варіантів дурості… Через нестачу досконаліших досліджень, та й ніяких власне — наука про дурість ще не народилась (і ця книжка готує для неї ґрунт), — можна почати з опису репрезентативних вибірок.

Відсталий

Відсталий, обмежений, невіглас, ідіот, дебіл, баран, причмелений, кретин, тупий, нетяма, кеп, безголовий, вузьколобий, дурноголовий… словник дурості невичерпний. Таке семантичне багатство відображає, без сумніву, відтінки сенсу, різноманіття використання й вплив моди.

Утім, загалом сенс завжди той самий: дурень, з усім різноманіттям формул і метафор, — це той, в кого, як вважають, бракує розуму й обмежений світогляд. Отож дурість завжди визначається відносно якоїсь позиції. Неможливо бути дурнем у собі (коли б усі ними були, ніхто б не міг цього помітити). Іншими словами, дурість вимірюється відносно якоїсь точки відліку, встановленої тим, хто вважає себе вищим.

Рагуль

Рагулі — англійською rednecks або hillbillies — грубі, злі, расисти й егоїсти. Принаймні саме так їх малював Кабю, який їх увічнив. Вони формують лави виборців популістських партій: бо вони дурні, себто не мають політичних роздумів, і послуговуються короткозорими й однобокими аргументами. Вони мислять «квадратно» — усе або чорне, або біле — без відтінків. Вони уперті, тупі, й раціональні аргументи на них не діють: вони не відступаються від своєї думки. Це їхня думка, крапка!

Вони злі, бо напускаються без жодного співчуття на цапів-відбувайлів і невинних жертв: арабів, чорношкірих, узагалі мігрантів.

Вони егоїстичні, бо для них важить тільки одне: їхній добробут, їхній комфорт, їхнє бажання «бабок»…

Але чи існують насправді рагулі як психологічний профіль? Коли так, імовірно, існує органічний зв’язок між глупством (себто низьким розумовим рівнем) і злостивістю (яку треба розуміти як егоїзм і зневагу до інших).

Хіба що цей зв’язок лише кон’юнктурний: бо можна бути дурним і добрим (дивіться «сільський дурник»), так само як водночас злим і розумним. Хіба це не такі власне творці «рагуля», карикатуристи (Кабю, Райзер…) з газети Hara-Kiri, що хотіла бути водночас «дурною і злою»? Ці люди насправді не були дурними (попри те що систематичне карикатурування й кліше звужують розум). А злими були часто.

Універсальний дурень

«Усі вони дурні!» Цей висновок зазвичай проголошують доволі голосно, з ліктями на шинквасі. Але хто ці «всі»? Політики, їхні виборці, чиновники, дилетанти тощо, а в широкому сенсі — всі, бо формула не передбачає нюансів.

Саме такий брак розрізнення в судженні, зарозумілість, з якою особа вивищує себе над людством, привласнюючи право судити решту світу, — це і є доволі певний знак, що перед нами справжній дурень. «Помилці властиво не вважати себе такою», — відзначав Декарт. Це ще більше властиво дурості. Дурень вочевидь не може розпізнати власну дурість. Натомість він встановлює доволі точний критерій для виявлення дурня поблизу. Хоч де ви є, щойно прозвучить гнівна заява: «Усі дурні!» — можете бути певні, що один неподалік.

Штучна дурість

«Комп’ютер — круглий дурень»[22]. Це каже не абихто: Жерар Беррі викладає інформатику в Колеж де Франс. Цей фахівець зі штучного інтелекту упевнено заперечує домисли (необґрунтовані) щодо здатності машин перевершувати людський розум.

Без сумніву, штучний інтелект зробив за останні шістдесят років великий поступ. Без сумніву, машини вміють розпізнавати зображення, перекладати тексти, визначати медичні діагнози. У 2016 році програма AlphaGo компанії DeepMind