Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Невинна для мажора, Ольга Суниця 📚 - Українською

Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Невинна для мажора" автора Ольга Суниця. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 65
Перейти на сторінку:
Розділ 2

Наступного дня, ранком, спустившись снідати, я знайомлюсь з чоловіком тітки Соні. Павло Анатолійович, досить привабливий чоловік років п'ятдесяти. Коли заходжу у їдальню, він вже снідає з моєю мамою і тіткою. Стриманий, не багатослівний, він сухо запитує, як в нас справи, як доїхали, швидко допиває каву і спішить на роботу. В мене складається таке відчуття, наче йому взагалі байдуже, що відбувається в його домі і хто в ньому живе.

Потім заходить Ігор, з усіма привітно вітається, нагадує мені про екскурсію містом і зникає, так і не снідавши.

-         Бачу з Ігорем ти вже подружилась, - зиркає на мене зацікавленим поглядом тітка Соня.

Ніяково знизую плечима, потупивши погляд у чашку з чаєм.

-         Це добре, будеш мала компанію у чужому місті, - задоволено продовжує. - Він хороший хлопчина. Привітний і відповідальний. Навчається на юридичному, вже останній курс.

-         Ви так його вихваляєте, наче сватаєте, - виривається з язика.

-         Ні, що ти? – махає руками вона. - Я до хлопців з такими справами не лізу. Це їхнє діло, з ким зустрічатись. Вони виросли без матері, коли ми з їхнім батьком зійшлись, вони вже були дорослі і самостійні.

Хочеться запитати, що сталось з їхньою мамою, але стримую себе. Напевно це не моя справа.

-         Настю, ми з тіткою вчора порадились, - якось не впевнено починає говорити мама і відводить погляд.  - Це місто досить велике і перспективне. Ти б могла залишитись і знайти роботу. Нащо повертатись у нашу глуху місцевість, де не видно ніякого майбутнього?

-         Ти хочеш залишити мене тут? - дивуюсь з її пропозиції. - І давно це ти замислила? Як я тут виживу? Життя дороге і квартиру зняти теж не дешево.

-         Не потрібно нічого знімати, - зауважує тітка. - Поживеш у нас. Я Павла попередила, він не проти. Освоїшся, знайдеш хорошу роботу, встанеш на ноги. Якщо щось, хлопці допоможуть.

А жіночки швидкі, все вирішили за один вечір, навіть мене не запитали.

-         Я не впевнена, що в мене вийде, - їх ідея наче сніг на голову. В моїх планах було погостювати декілька днів і забратись додому.

-         Доню, якщо не спробуєш не дізнаєшся, - заспокійливо промовляє мама.

Все це я розумію, але проживати у чужому будинку, де один з пожильців точно не зрадіє моїй присутності, не дуже приваблива перспектива. Бачила вчора вбивчий погляд Стаса, він явно не шанувальник небажаним гостям.

Після сніданку повертаюсь до кімнати і бачу біля дверей дві моїх валізи. Поки ми снідали хтось їх сюди приволік. Оглядаюсь навколо, але нікого не бачу, можливо хтось з прислуги. Сім'я досить багата, щоб мати обслуговуючий персонал. Для мене це дивно, так як ми досить бідні.

Затягую у кімнату спочатку першу валізу, повертаюсь за другою. І бачу Стаса. Він якраз вийшов з кімнати і зачиняє на ключ двері. Я стою не рухаюсь, а він не дивиться на мене, робить вигляд, що не помічає. Хоч це не можливо у відстань в три чотири метри. Відчуваю, як пришвидшується пульс, обличчя починає палати, але погляду не відводжу. Лише перед тим, як йти, він коситься на мене байдужим поглядом.

Хапаю валізу і швидко замикаюсь у кімнаті. Цей чоловік явно мене недолюблює. Він навіть не відчуває провини за вчорашнє скоєне. А мама хоче, щоб я тут залишилась. І як я можу жити поруч з ним, коли нас розділяє лише одна стіна?

В обід додому повертається Ігор, і як обіцяв, забирає мене на екскурсію. Ми гуляємо по місту, він показує найцікавіші місця, потім веде на площу, де красується височенна ялинка, наряджена у величезні іграшки. Я у захваті і переповнена позитивними емоціями.

Находившись так, що ноги болять, Ігор веде мене в кафе зігрітись і випити гарячого шоколаду.

-         І як, сподобалось тобі наше місто? - запитує, попиваючи напій.

-         Так. У вас красиво і є на що подивитись, - зізнаюсь і переводжу погляд у вікно. На дворі вже опускаються сутінки і ялинка сяє різноманітними вогнями.  - В нашому маленькому містечку такого не побачиш.

-         Ти ще багато чого не бачила, - посміхається і хилиться до мене ближче. - Тобі треба затриматись у нас, щоб повсюди побувати.

Відзначаю для себе, що його посмішка досить красива.

-         Мама взагалі хоче, щоб я залишилась тут і влаштувалась на роботу, - хмикаю і припадаю губами до чашки. Гарячий шоколад обпікає, та водночас зігріває. - А тітка говорить, що можу пожити в вас.

Я закочую очі, вважаю ідею жінок трохи абсурдною.

-         Я був би радий, якби ти залишилась, - тихо промовляє і пожирає мене очима. - Хочу продовжити з тобою спілкування.

Від його погляду стає ніяково і відхиляюсь назад. Здається він зі мною фліртує, чи може я себе накручую?

-         Я подумаю, - не впевнено говорю. - Можливо і залишусь. Та я розумію, що знайти роботу не так просто без жодного досвіду.

-         На рахунок цього не хвилюйся, щось придумаєм, - радісно запевняє, потім замовкає і прищурює очі. - А як же твій хлопець?

Я здивовано округлюю на нього очі.

-         У мене немає хлопця, - качаю головою.

-         Як така мила дівчина і не має другої половинки? - бачу, як він радіє моєю відповіддю. Тепер я майже впевнена, що він зі мною фліртує.

-         Не склалось. Був один, але наші відносини не розвивались, від нього не було ніякої ініціативи. Мені набридло і я його покинула, - знизую плечима.

Навіть згадувати немає про що. Це був мій однокласник і наші стосунки тривали три роки. Стільки часу, а далі поцілунків так і не дійшло. Я вже почала думати, що зі мною щось не те. А через місяць після розставання дізналась, що він пішов у монахи. Не знаю, що там клацнуло йому в голові, та надіюсь він це зробив не через мене.

-         А ти? - тепер моя черга запитувати. Ми акуратно дізнаємось про особисті справи одне одного. - Маєш дівчину?

-         Я теж один, - задоволено відповідає. - Майже пів року минуло, як розійшовся з однією дівчиною. Вона поїхала за кордон працювати і швидко знайшла мені заміну.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невинна для мажора, Ольга Суниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невинна для мажора, Ольга Суниця"