Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Мій фантастичний хлопець, Інна Романова 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій фантастичний хлопець, Інна Романова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій фантастичний хлопець" автора Інна Романова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 50
Перейти на сторінку:

- Привіт, - привіталася я, він відкрив мені двері і ми поїхали.

- Що я повинен знати про твої батьків? Розкажи, будь ласка, - почав розмову мій візаві.

- Та особливо нічого. Тато працює адвокатом, досить успішним, мама раніше довго сиділа вдома, зараз відкрила свій ресторанчик, швидше  забігайлівку, і працює в задоволення, але при цьому заробляє непогано. Я єдина дитина в сім'ї, мене дуже люблять, але є один нюанс - мама мріє видати мене заміж. Завжди переживала, що у мене не було хлопця, ось як закінчилося моє перше кохання у 9 класі, так і не було більше симпатій. А мама дуже турбується. Тато з мамою безмірно щасливі в шлюбі, хоча одружилися зовсім молодими, як ми з тобою зараз, і тому такого ж і мені бажають. Ось і вся історія, - закінчила я свій короткий лікнеп в мою сім'ю.

- Зрозумів, - сказав хлопець і всю дорогу мовчав.

Мама зустріла нас біля ганку, обняла і запросила в будинок. 

- Тату, мамо, знайомтеся, це мій друг Алекс, - представила я.

- Я - Ліля, а це Михайло, називай нас просто по іменам, - проспівала солов'єм матуся. - Ідіть помийте руки з дороги і за стіл. 

Коли вже всі сіли, тато запитав:

- Алексе, ти іноземець? Звідки таке ім'я?

- Насправді мене Сашком звати, Олександром, просто коли я був маленьким, мій дідусь мене почав називати Алексом, і з двох років я так і представлявся, а якщо мене називали по-іншому, то виправляв, навіть батьків. Так я з Саші перетворився в Алекса.

За столом панувала невимушена і весела атмосфера, батьки розповідали смішні історії з мого дитинства (як я це люблю), а Алекс ділився своїми.

- Ми сходимо принесемо десерт, - мама мене стукнула під столом, і відправилася на кухню, я попленталася слідом. - Аню, ну прекрасний хлопець! Розумний, талановитий і вже заробляє добре! Підфарбуй губи, а я понесла торт.

Я слухняно сходила у ванну кімнату, поправила макіяж і повернулася. Всі дружно сміялися, відчуваю, мама знову розповідає чергову історію про мене.

- Так, серйозно, вона була не відмінниця і навіть трохи лінива до 9 класу, а потім різко почала вчитися, попросилася до репетитора на англійську і захопилася IT. З тих пір ми втратили нашу дівчинку, сидить днями і ночами за ноутбуком і пише, пише…- у мами сьогодні аншлаг, знайшла вуха благодатні.

- Ма, ми вже спати хочемо, дванадцята година.

- Добре, я вам постелила в твоїй кімнаті, довго не сидіть!.

Ми з Алексом вийшли із-за столу і в легкому шоці пішли в кімнату. Я рідко бачу Алекса збентеженим і здивованим, він завжди незворушний і спокійний, але моя мама вміє і практикує. От чесно, навіть не хотіла з нею вступати в полеміку з приводу спільного ліжка, все одно її не переконати, тому я просто вела хлопця за собою. Нічого, не вперше нам разом ночувати, розберемося.

- Аню, ми будемо спати разом? - не витримав Алекс мого флегматичного спокою. Я мовчки кивнула головою, збираючись у ванну кімнату. - Може я на підлозі ляжу?

- Алексе, ми що живемо в 18 столітті? Я не переживаю за свою цноту і повір, на твою теж зазіхати не стану, чи тобі некомфортно зі мною спати?

- Ні-ні, нормально, - тут же мене переконали в протилежному.

- Тоді не бачу проблеми, ковдр дві, ліжко велике, одну ніч переночуємо, - сказала і вийшла з кімнати, нехай переварить ситуацію, мені стало смішно, не такий вже незворушний мій друг, як завжди здається, його теж можна збентежити. 

 

Алекс 

Це була прекрасна і важка ніч ... Аня лягла мені на плече і злегка обняла рукою, закинувши оголену ногу на мої стегна ... моє чоловіче его кричало про небезпеку, самовладання тріщало по швах, але я тримався. Навіть не знаю, як заснув ...

Ще це перше кохання з 9 класу?! ... Не міг викинути з голови, особливо після розповіді батьків про трансформації Ані під впливом цього самого кохання. Минуле, воно у всіх є, але від цього мені не легше. Ревнощі і пристрасть - в мені вирував коктейль емоцій.

1 ... 29 30 31 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій фантастичний хлопець, Інна Романова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій фантастичний хлопець, Інна Романова"