Читати книгу - "Твоє ім'я, Ксандер Демір"

Вона продовжувала вивчати мене, дивлячись на мене так, як дивилася колись, коли наші стосунки були старими й наповненими надіями. Цей погляд проникав глибоко в моє серце, змушуючи згадати ті моменти, які ми колись ділили. І я просто не зміг себе стримати.

Я нахилився до Мелісси ближче, відчуваючи тепло її присутності, і залишив короткий поцілунок на її тендітній щоці, поруч з милими родимками. Її шкіра була м'якою, як і раніше, а цей короткий дотик викликав у мені хвилю емоцій, які я давно намагався приглушити.

— Я завжди буду чекати тебе в саду, якщо тобі потрібна підтримка твого ревнивого старого колишнього, — сказав я, намагаючись додати трохи гумору в наш серйозний момент.

Мелісса усміхнулася ширше, її очі блищали слізьми, але вона стримувала їх, щоб не показати свою вразливість. Вона кивнула ще раз, її усмішка стала теплішою, а погляд — вдячнішим.

Я повільно відійшов, відчуваючи, як моє серце б'ється швидше від цього короткого, але глибокого моменту між нами. Крок за кроком я йшов до будинку, залишаючи Меліссу позаду, але знаючи, що наша розмова залишила відбиток у наших серцях. Цей момент був як спалах світла в темряві, нагадуючи нам обом про те, що, всупереч всім труднощам, ми завжди залишимося важливими одне для одного.