Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Розмовляючи з Алексом, я не зводив очей з Аманди. Навіть у чоловічому одязі, з коротким волоссям і без макіяжу, вона була прекрасна.

І як я раніше не зрозумів того, що Коротун - це дівчина?

Аманда підійшла до отруйних кущів і почала іх уважно рохглядати. Яка допитлива мала...

Я помітив, що Круцій, який проходив повз Аманду, якось підозріло на неї дивився. Моя інтуїція кричала про небезпеку, а я звик їй довіряти. 

За мить до того, як Круцій штовхнув Аманду в спину, я кинувся до неї і ледь встиг врятувати її від падіння на отруйні колючки.

Різкий біль пронизав всюмою спину і потилицю, але це були дрібниці. Головне, що Аманда не постраждала.

Калеб дуже вчасно підняв її, а Алекс і Тім допомогли мені.

У мене в очах все попливло, тіло почало пекти вогнем і я відчув жахливу слабкість.

Алекс підтримав мене, щоб я не впав.

Бісів Круцій! Я йому ще влаштую... Нехай мені тільки стане краще.

Навіть в такому жалюгідному стані я відчув різкий викид темної магії. Це була Аманда. Вона несамовито кинулася на Круція.

До нас підійшов професор і сказав Алексу негайно відвести мене до порталу.

Я хвилювався за Аманду. Темна магія - найсильніша з усіх, саме тому і контролювати її найважче. 

Це я знаю з власного досвіду, як темний маг. Якщо носій темної магії втратись над собою контроль, то не зможе її стримувати.

- Не хвилюйся, Крісе. Тім нагляне за Коротуном. Тобі зараз негайно потрібно у госпіталь, поки отрута не розповсюдилась по всьому твоєму тілу, - промовив Алекс і повів мене до порталу в академію.

Пощастило, що йти довелось недалеко.

В госпіталі за мене відразу взялись цілителі і лікарі. Мені дали випити цілу купу бридких ліків, а тоді почали діставати з моєї багатостраждальної спини всі колючки.

Потім мені змастили чимось спину і дали спокій на деякий час.

Біль зник, але спина почала жахливо чухатись. Навіть не знаю, що було гірше.

Кожні пів години мені робили якісь компреси і на певний час це приносило полегшення.

Через кілька годин до мене прийшли Тім і Алекс.

-Як ти, друже? - Запитав Тім

- Кепсько. Але краще нехай тут буду я, ніж Коротун. До речі, як він?

- Вхопив покарання на цілий тиждень через те, що покалічив Круція. Бачили б ви, що Коротун з ним зробив. Це було щось неймовірне, - відповів Тім, посміхаючись.

- Тепер Коротун щодня після занять буде працювати на кухні разом з Калебом. Не таке вже й суворе покарання, за те, що він зламав ногу Круцію, - розповів Алекс.

Ми ще трохи поспілкувались, а коли прийшла медсестра, щоб замінити мої компреси, хлопці пішли.

Увесь час я лежав на животі і це було зовсім невесело. Місцева медсестра даремно намагалась привернути мою увагу, бо зараз мене цікавила тільки одна дівчина.

Аманда прийшла мене провідати відразу, щойно її відпустили з кухні.

- Привіт, Крістіане. Як ти почуваєшся? Я поцупив для тебе яблуко на кухні, - промовила вона і поклала на тумбочку велике червоне яблуко.

- Привіт. Мені вже значно краще. Можливо, що завтра вже відпустять. Дякую за яблуко.

- Дякую, що врятував мене. Якби не ти...

- Не варто про це говорити, Коротуне. Головне, що все обійшлося. Я чув, що тебе покарали за бійку.

- Так. Я показав тому йолопу, де раки зимують. Якби знав, що відбудусь так легко, то зламав би йому ще щось.

Аманда зараз виглядала такою войовничою і водночас кумедною, що я посміхнувся.

- Хворому потрібен відпочинок, - заявила бісова медсистра і попросила Аманду піти.

І чого її принесло так невчасно? Аманда,  побажавши мені швидкого одужання, пішла.

Сподіваюсь, що вона мені хоча б насниться.