Читати книгу - "Усі в цьому поїзді — підозрювані, Бенджамін Стівенсон"

— Усе цілком ясно. В алкоголіка із зайвою вагою стався серцевий напад. — Вона наче струсила пил зі своїх рук. — Справу закрито, детективе.

— В алкоголіка із зайвою вагою, якого всі в цьому поїзді ненавиділи.

— Те, що ти його ненавидів, не означає, що його ненавиділи всі інші, — зауважила Джульєтт.

— Кожен мав причину для цього. — Я перелічив на пальцях: — Ройс почувався зрадженим, оскільки не дістав схвалення. Ваєтт хотів, щоб він і далі писав книги про Морбунда, — я чув, як вони сперечалися. Симона прагнула підписати з ним контракт.

— Послухай себе! Нічого з цього не варте вбивства. Незначні ревнощі й кілька дрібних суперечок. — Джульєтт передражнила мою лічбу, надмірно загинаючи кожен палець: — Ліза має схвалення. Б’юсь об заклад, Симоні він потрібен живим, щоб підписати з ним контракт, так само як Ваєтт хотів би, щоб він був живим і написав більше книг.

— Їх могла зачепити його відмова.

— Я, звісно, не експертка, але вбивати свою дійну корівку було б поганою тактикою переговорів. А решта — його фанати.

— Точно.

— Що «точно»? — Вона притиснула ноги до стіни.

Я розвернувся:

— Можливо, Брук одержима ним.

— О-о-о-о. — Вона зловісно поворушила до мене пальцями. — Мотив.

— Тебе не було вчора на панелі. Там усі наче під напругою сиділи. С. Ф. Мейджорс теж затаїла на нього якусь образу. Їхня розмова була палкою. І, — згадавши, я розхвилювався, — вчора вночі в його кімнаті була жінка.

Джульєтт схрестила руки на грудях, але я зрозумів, що в ній спалахнула нова іскра цікавості.

— Минулої ночі?

— Я чув…

— Ти шпигував за ним іще до того, як його вбили?

— Ні. Я пішов поспілкуватися з ним щодо відгуку.

Ноги до стіни.

— Справді? Ернесте…

— Я змінив свою думку. Коли я підійшов до його купе, там уже стояв Ройс і грюкав у двері. Але Мактавіш не виходив. Ройс сказав, що чув жінку там, усередині з ним.

Джульєтт, здавалося, це не переконало, але вона посунулася трохи вперед.

— І саме тоді ти почув, як Ваєтт сказав йому, що хоче більше книжок про Морбунда?

— Ні, це було пізніше, — збентежено відповів я. — У коридорі.

— І ти не шпигував.

— Я встав із ліжка, бо мене… канудило. Я забагато випив.

— Отже, ти був п’яний.

Я спіткнувся об її коліна — цього разу вона їх не нахилила. Я впевнено відповів:

— Я знаю, що чув.

— Я лише хочу сказати, що якби це було розслідування, ти не став би довіряти нетверезому свідкові.

— Я був не п’яний.

— Я не намагаюся сперечатися з тобою, Ерне. Я хочу допомогти. Усе це лише підтверджує твою упередженість. Ти не хочеш, щоб усе пояснила проста причина.

— Чому б я цього не хотів?

— Бо ти думаєш, що з цього може вийти книга.

— Я думаю, що з цього вийшов злочин.

— А для тебе є різниця?

Я перестав ходити й упав на сидіння поруч із нею. Поклав руку їй на коліно та якусь мить дивився, як пустеля проминала повз.

— Гаразд, — нарешті сказав я. — Моя цікавість трохи егоїстична. Але подумай, як розгортаються події. Я згадав про свій список, власну схему того, як має розвиватися сюжет детективу з убивством: «60 000 слів: друге вбивство». — У подібних історіях ніколи не буває лише одне вбивство. Завжди стається принаймні два.

Джульєтт поклала руку на мою.

— Це реальне життя, а не книжка. І воно не має відповідати жодному з твоїх правил. А тим паче гра може зовсім не бути чесною.

— А що, як я маю рацію? Що, як ця людина тільки починає серію вбивств? Що, як, — у відчаї вигукнув я, — мені вдасться спинити її… цього разу?

Це був ключ до всього — ці два слова. Цього разу. Так багато людей загинуло в горах. Якби я був розумнішим, якби діяв швидше, можливо, усе було б інакше. У нашій маленькій групці переплелося забагато зв’язків і забагато таємниць, щоб списати смерть Мактавіша на випадковість. Хіба моїм обов’язком не було принаймні спробувати щось з’ясувати?

І хоч я в таке й не вірю, але, може, навіть якщо я й не заслуговував бути тут, мені все одно це судилося.

— Якщо я нічого не зроблю, — мовив я, — у всьому, що станеться із цього моменту, буде моя провина.

— Це не твоя робота, — тихо відповіла Джульєтт. — І це — ані зараз, ані тоді — не твоя провина.

— Я це знаю, — сказав таким тоном, із якого було зрозуміло, що я не погоджуюся.

Джульєтт покусала губу, знаючи, що я водночас і чекав її дозволу, і насправді не питав про нього.

— Якщо тобі це потрібно — саме тобі, а не з будь-якої іншої причини, — тоді постав кілька запитань. Звісно. Але саме стільки, скільки треба, щоб упевнитися, що все є тим, чим здається. Не намагайся довести, що Мактавіша вбили. Спробуй довести собі, що його не вбивали.

Писати це зараз трохи зухвало, бо, ну… очевидно, що заднім числом і з колотою раною я можу сказати, як вона помилялася. Але на той час порада Джульєтт була дуже слушною. Я помітив, що моя тривога почала спадати.

— Гаразд. Отже, запитання в тому, як він помер. Якщо це було вбивство, — я перехопив її погляд, — хоча я не кажу, що було саме воно! — то мені треба або знайти, або спростувати метод.

— Звучить як відправна точка.

— Це, певно, отрута. У його флязі?

— Я б саме так і зробила. — Джульєтт знизала плечима.

У гучномовці затріщав голос Аарона. Він повідомив, що за дві години ми прибудемо до Аліс-Спрінгс і що персонал буде дуже вдячний, якщо до того часу ми всі залишимося у своїх кімнатах.

Аліс-Спрінгс був сільською громадою, де проживало приблизно тридцять тисяч осіб. Достатньо, щоб там існували поліційний відділок і морг. Там вони знімуть тіло Мактавіша з поїзда. У мене були лічені години.

Я встав.

— Я маю побачити тіло.

— Що? Чому?

— Щоб перевірити, чи його не отруїли.

— А як ти збираєшся це визначити? Ти не лікар. І навіть не детектив.

— Минулого разу…

— З нами був справжній лікар. Це не те саме. Тобі доведеться робити розтин для початку, проводити токсикологічні тести. Чекай до Аліс-Спрінгс. Тобі потрібні експерти.

У пам’яті спливло дещо, сказане Мактавішем: «Якби один із нас шістьох помер просто зараз, то було б п’ятеро підозрюваних, серед яких усі знають, як приховати вбивство».

Напевно, у нашому поїзді таки були експерти. П’ять авторів-криміналістів, кожен із яких спеціалізується у своїй галузі. П’ятеро людей, які десятиліттями досліджували всі способи розкрити