Читати книгу - "Опера, Морок Елл"

- За наказом начальника в’язниці ми не маємо права тримати його без кайданків.

- Навіть у камері? – здивовано запитала Налі.

- У камері кайданки знімають, ми не такі вже звірі, але у нас є накази і регламент.

- Гівняне гівно якесь, - пробуркотів Бак й додав побачивши вираз обличчя Налі, - терпи напарнику, не лайся. Терпи.

Ла Грандж усміхнувся.

- Давайте я вам хоч якось допоможу бо це звірство якесь, - Налі зняла зі свого волосся резинку, що тримала її хвостик, підійшла до Тая обережно зібрала йому волосся у хвіст, резинка була дуже тонка. Налі сумно мовила, - надовго її не вистачить, але хоч троги потримає.

- Звірі так не поводяться один з одним, - з лагідною усмішкою відповів ла Грандж.

Бак із цікавістю дивився на ла Гранджа. Ні синців ні забоїв не було жодного пошкодження. Й пахло від нього не брудним тілом, а мокрим одягом який забули висушити.

- Що сталося Таю? Чому ви напали на тюремників?

- Вони хотіли побити мене й зґвалтувати, я не зрозумів цього збочення. Лише захистив себе.

- Обережно з такими захистами. Хоча, хто б витерпів, - з розумінням відповів Бак.

- За два дні суд, вони поспішають, - мовила Налі. – Із захисником у суді нас не знайомлять, чомусь його особу тримають у таємниці.

- Бо він мене не захищатиме, - докинув Тай. – У вас є хоч щось що вплине на рішення судді. Не шукали ту кляту печеру.

- Нас не допустили на територію міністерства планетарної безпеки. Навіть геолокацію не дозволили провести.

- Отже нічого не шукали біля будинку?

- Там усе залило глиною, від будинку залишився фундамент. Ніяких розкопок ніхто не проводив. Було сумнівне заключення патологоанатома, - розповідала Налі, - Раніше я бачила що вбитих було отруєно й стріляли у них вже коли вони лежали й вмирали, але зараз залишилися лише записи про постріли.

- Отже їх отруїли й потім стріляли наче вони мішені, це вбивство на ґрунті ненависті, вам не здається, - припустив ла Грандж, - а вижив той хто є основним свідком хто звинуватив мене у вбивстві. Що експерти кажуть про дамбу яка причина її своєчасної руйнації?

- Дамба не витримала останнього льодового періоду, потім були дощі й сильний тиск води зруйнував її.

- Чому будинок побудували на місці де було русло річки? – запитав ла Грандж.

- Щоб затопити усі секрети у разі виявлення правди, - відповів Бак.

- А у документах детектива немає інформації про будівництво дамби, - відповіла Налі. Вона ж має бути у територіальній громаді.

- Що можна сказати про Слена Ронока, - замислився Бак, стосовно документів ідеальний син ідеального батька, дуже важко знайти про нього будь яку інформацію.

- У нас нічого немає. Мене повісять на радість натовпу, це буде найкращий завершальний у кар’єрі виступ.

Налі поставила на стіл маленький металевий кубик, й підсунулася ближче до столу.

- Ми спробуємо вам допомогти, - мовив бак. Навіть якщо нас відсторонять від служби.

- Хочете мене викрасти?  - Тай усміхнувся, - Протизаконно. Але у ситуації що сталася дієво, я подумаю над цією пропозицією.

- У вас залишилися зв’язки з вашого минулого життя?

Співрозмовники нахилилися вперед, щоб краще чути один одного.

- Знайдіть батька мого батька Рєн’єра Града, генерала космічного патруля. Якщо що, він забере мене.

- Ви йому довіряєте? – уточнив Бак.

- Як собі, - впевнено відповів Тай, - Але тоді треба буде вивезти моїх батьків. Й Алі.

До кімнати допитів увірвався начальник денної зміни із своїми посіпаками. Важким дубцем він розбив кубик на столі, волав:

- Ви дієте протизаконно! Ми мусимо чути й знати те, що відбувається у цій кімнаті. Ця людина під нашим наглядом. Це небезпечна людина.

В’язничні від’єднали ланцюги від кріплень під столом й потягли Ла Гранджа ледь чи не по підлозі з кімнати. Тай двома ногами вперіщив одного з наглядачів під сраку, той впав на стіл. Другий почав гамселити Тая дубцем.

- Не смійте! Це порушує права ув’язненого, вина якого ще не доведена! – закричала Налі.

- Якщо ви хочете ще колись порозмовляти з цим скаженим, то мусите написати звернення й підписати папери де буде список того що можна, а що ні у стінах нашого закладу. – Крізь зуби пояснив начальник денної зміни умови відвідування.

Бак вирівнявся й дивився на працівника в’язниці згори вниз із зневагою, запитав:

- Що хочеш й мене вдарити?

- Хотів би, але почекаю поки ти опинишся тут, у іншій ролі. А це чекати не довго. Дострибаєшся.

- Я напишу скаргу на вас, - усміхнувся криво Бак.

- Пиши, хоч сотню скарг. Коли справа стосується того патлатого вбивці, усі скарги будуть відкинуті за браком доказів. Він кидається на людей він небезпечний й агресивний. Ви б ще бантик йому на макітрі дурній зав’язали б.