Читати книгу - "Ненавиджу тебе, директоре… але люблю, Дроянда"

Настя сиділа на ліжку, загорнута в теплу ковдру, а її погляд бігав між телефоном і Владом, який саме вийшов з душу — з вологим волоссям і рушником на стегнах. Він навіть не встиг щось сказати, як вона вже підняла камеру:

— Не рухайся.
— Настю...
— Фото. І не сперечайся. Моя пам’ять... і маленький сюрприз для моїх дорогих братів.

Клік.
Перше фото — вона в його сорочці, скуйовджене волосся, очі ще сонні, але блищать.
Друге — трохи пікантніше. Вона скинула сорочку, притисла її до грудей, однаково грайливо усміхаючись у камеру.

Підпис:

“Все, ваша сестричка вже жінка 😌💋”

І відправила Микиті та Артуру.

Через сорок хвилин, під вікнами пролунав звук гальм — дві чорні автівки. Влад насторожився. Один із охоронців постукав у двері.

— Влад Коваль? Вам… «передали привіт».

Він відкрив — на порозі стояли Олександр Волков, Микита, Артур. Усі троє в чорному. Виглядали, як із серіалу про мафію.

— Ну-ну, — тихо сказав Артур, оглядаючи Влада з голови до п’ят. — Спершу ти в ліжку з нашою сестрою. Потім — фото в нашому сімейному чаті. Що далі? Весілля?

— Дайте мені хоч сорочку вдягнути, — спробував пожартувати Влад, але в горлі пересохло.

Микита підійшов до Насті, яка вже була в джинсах і светрі, обійняв її міцно.
— Ти щаслива?
— Дуже, — прошепотіла вона.
— Добре. А тепер... твій лев іде з нами на балкон. Братня перевірка.

На балконі

— Ну, Влад. Ми ж попереджали, — почав Артур.
— Попередження прийняв. Але ви, здається, не розумієте, що це не просто “побавитися Настею”. Я... кохаю її. І буду поряд.
— Навіть якщо тато викине тебе у вікно? — Микита з усмішкою.
— Навіть тоді. Бо я вже не уявляю життя без неї.

На секунду — мовчання.
А потім Артур простягнув руку.

— Ладно, брат. Схоже, ти не просто “песик при владі”. Приймаємо. Але запам’ятай: зіпсуєш її настрій — знатимеш, що таке “настояща братська помста”.

У вітальні

Олександр Волков сидів у кріслі, тримаючи келих коньяку. Він мовчки дивився, як Влад повертається з балкона.

— Ну що ж, — мовив тато. — З синами поговорив. Але я ще скажу свою.
— Я слухаю, — серйозно відповів Влад.

— Настя — це... більше, ніж моя донька. Вона — моє серце. Якщо зробиш їй боляче — забудь своє ім’я, кар’єру і… навіть свою улюблену каву.
— Я не зроблю їй боляче, пане Волков.
— Називай мене Олександр. Поки що. Якщо виживеш після сімейного тесту — може, станеш зятем.

Вони обмінялися поглядами — і... Влад побачив, як в очах Олександра блиснуло схвалення.

Після гостів

Настя впала на ліжко, сміючись:

— Влад... це було геніально! Я думала, тато буде зліший.
— Якщо чесно, я думав — буде з дробовиком. Але ти... варта всіх випробувань.

Він підійшов, ліг поряд, і вони мовчки обійнялися.

— Знаєш, — мовив він, — я давно не відчував, що нарешті на своєму місці.
— Бо ти... мій, — прошепотіла вона. — А я — твоя.