Читати книгу - "2001: Космічна одіссея"

у порядку, абсолютно збігається з нашими висновками. Несправність може бути пов’язана з іншим обладнанням антени, але це покажуть подальші перевірки. Є серйозніша проблема. Ваш комп’ютер міг видати хибний прогноз. Обидва наші дев’яти тисячні дійшли такого висновку на підставі тієї інформації, що в них є. Не варто через це хвилюватись, але вам тепер слід пильнувати будь-які відхилення від номінальної продуктивності. За останні дні ми виявили кілька збоїв, однак вони були надто мізерні, щоб робити якісь висновки й негайно діяти. Ми й далі перевірятимемо на обох наших комп’ютерах і доповімо, щойно дістанемо результати. Повторюємо, причин для хвилювання немає, найгірше, що може статися, це те, що ми будемо змушені тимчасово відімкнути ваш дев’ятитисячний для аналізу й передати керування одному з наших комп’ютерів. Затримка в часі спричинить деякі незручності, але на цій стадії місії контроль із Землі цілком можливий. Дельта-Один, говорить Центр керування польотом, два-один-п’ять-шість, зв’язок завершено.

Френк Пул якраз чергував, коли прийшло це повідомлення, він мовчки його прослухав і тепер обмірковував. Спершу астронавт почекав коментарів від Еала, але той жодним чином не оскаржував цього неявного звинувачення в некомпетентності. Ну що ж, якщо Еал не порушуватиме цю тему, то й він не збирається.

Саме настав час для зміни вахти, зазвичай Пул чекав, поки Боумен приєднається до нього за контрольним пунктом. Але сьогодні він зламав розпорядок, повернувшись до каруселі.

Його напарник уже встав і наливав собі з чайника кави, коли Пул стурбовано привітався з ним, бажаючи доброго ранку. Після багатьох місяців у космосі вони все ще дотримувалися звичок двадцятичотирьохгодинного циклу, хоч уже давно забули про місяці й дні тижня.

— Доброго ранку, — відповів Боумен. — Як справи?

Пул налив собі кави:

— Усе добре. Чому ти прокинувся так рано?

— Гаразд. Що таке?

На цей час вони помічали будь-які незначні зміни в розкладі один одного. Будь-яке відхилення від щоденного розпорядку насторожувало.

— Ну, як сказати, — відповів Пул. — Центр керування польотами щойно нас ощасливив, — він стишив голос, мов лікар, який мусить обговорювати хворобу в присутності хворого. — Маємо на борту невеликий випадок іпохондрії.

Можливо, Боумен іще не повністю прокинувся, тому в нього пішло кілька секунд на те, щоб уторопати, про що саме йдеться. Потім він мовив:

— Зрозуміло. Що ще вони сказали?

— Що немає причини хвилюватися. Повторили двічі, тому якось не віриться. Вони збираються передати керування Землі, доки перевірять усі програми.

Звісно, вони обидва знали, що Еал чує кожне слово, але не вважали за потрібне нічого приховувати. Еал — їхній колега, і вони не хотіли його ображати зайвою таємничістю. Та й нині обговорювати цю тему наодинці начебто не було нагальної потреби.

Боумен мовчки поснідав, а Пул автоматично грався порожнім контейнером від кави. Вони обидва непокоїлися, але воліли не обговорювати своїх почуттів.

Астронавти не могли нічого вдіяти, лише чекали наказів із Центру керування польотами й гадали, чи порушить Еал цю тему сам. Хай що трапилось, атмосфера на кораблі якось невловимо змінилася. У повітрі відчувалася напруга, прикре усвідомлення того, що вперше за увесь цей час щось може піти не так. «Діскавері» перестав бути щасливим кораблем.

Розділ 24

Зламана схема

Тепер усі думки, які Еал висловлював, мовити б, від себе, було помітно. Звичайні, автоматичні повідомлення чи відповіді на запитання, які йому ставили, він видавав одразу, але, коли комп’ютер висловлював власну думку, цьому передувала коротка затримка, наче він хотів прочистити своє електронне горло. Таку рису він набув протягом кількох останніх тижнів, пізніше, якщо паузи почнуть дратувати, вони зможуть якось це виправити. Але зараз такі перестороги були навіть корисними, бо готували аудиторію до якихось неочікуваних вибриків комп’ютера.

Пул спав, а Боумен читав біля контрольної панелі управління кораблем, аж Еал раптом проголосив:

— Е, Дейве, маю для тебе повідомлення.

— Що там?

— У нас знову проблеми з блоком АЕ-35. Мої пристрої передбачають, він може вийти з ладу протягом наступних двадцяти чотирьох годин.

Боумен відклав книжку й замислено подивився на монітор. Він, звичайно, знав, що Еала тут немає, хоч що це означає. Якщо особистість комп’ютера й існує десь у просторі, то вона біля центральної осі каруселі в герметичній кімнаті, де розмістився лабіринт переплетінь блоків пам’яті та обчислювальних мереж. Проте була напівавтоматична потреба дивитися в об’єктив головної консолі на контрольній панелі, коли звертаєшся до Еала, немов заглядаючи йому у вічі. Будь-яке інше ставлення здавалося виявом неповаги до колеги.

— Я не розумію, Еале. Два блоки не можуть вийти з ладу за кілька днів.

— Це здається дивним. Але я запевняю тебе, що пристрій може вийти з ладу.

— Дай подивитися на екран наведення.

Боумен знав, що це нічим не зарадить, але тягнув час, воліючи обдумати ситуацію. Очікуваний звіт від Центру керування польотом іще не надійшов, очевидно, слід тактовно нагадати їм про це.

На екрані виникла знайома картина: Земля півмісяцем біля дальньої сторони Сонця, Земля почала повертатися до «Діскавері» своїм денним боком. Зараз планета перебувала точно в центрі екрана, і тоненький промінь з’єднував космічний корабель із рідним світом. Звісно, Боумен знав, що наразі інакше й не може бути. Якби виникли якісь проблеми з комунікацією, уже звучала б сирена.

— У тебе є якісь міркування? — запитав він Еала. — Що саме призводить до несправності?

Незвичайно довга, як на Еала, пауза. Потім він відповів.

— Не знаю. Як я вже доповідав раніше, я не можу визначити джерело проблеми.

— Ти цілком певен, — обережно почав Боумен, — що не міг помилитися? Ти ж знаєш, ми перевіряли попередній АЕ-35 і з ним усе було гаразд.

— Так, я це знаю. Проте запевняю тебе, що там є проблема. Якщо не в блоці, то в супровідних системах.

Боумен забарабанив пальцями по консолі. Так, це можливо, але довести таке припущення дуже важко, доки поломки ще не сталося й сама проблема не підказала, у чому тут справа.

— Що ж, я доповім Центру керування польотом, подивімося, що вони порадять.

Боумен замовк, але йому ніхто не відповів.

— Еале, — спитав він, — тебе щось непокоїть? Щось, що може стосуватися проблеми?

Знову запала тиша. Потім Еал відповів своїм звичним голосом.

— Слухай, Дейве, я знаю, ти намагаєшся нам допомогти. Однак несправність або в системі антени, або в ваших тестувальних системах. Мої інформаційні процеси працюють ідеально. Якщо ти перевіриш записи, то побачиш, я працюю без помилок.

— Мені відомо про сервісні записи, Еале, проте це не доводить, що ти маєш рацію і зараз. Усі помиляються.

— Я не хотів би на цьому наголошувати, Дейве, але я просто не