Читати книгу - "Плетиво (Збірка віршів)"

Він питає себе: «Це жарти такі прикольні? Що за біла чума настала посеред січня?» Він не хоче страшенно злазити з підвіконня, хоча протяги там міцні, а нирки – не вічні. Він запалює сигарету – палив зі школи. Відчиняє кватирку снігу, а сніг лапатий. І не так щоби він не закохувався ніколи, то від чого тут задихатись і потерпати? Що робити йому, як бути в цій дужій зливі, Що із того, що марять інші її віршами? Він закоханий в сміх, у сідниці її звабливі, Ув усе необов’язкове, невирішальне. Все, що з часом мине, що не має ваги і сенсу, що обсмоктане ворогами і пліткарями. Каже він: «От ти хочеш сексу, я хочу сексу — то чому це настільки повністю підкоряє? Чом я бачу тебе, коли очі на мить заплющую?». Переповнене небо снігом, вагітне зорями. Його серце болить, його туга стає цілющою, його очі стають озерними і прозорими. Часом море – і навіть взимку – дарує перли. Та коли їх знаходять, то не здіймають галасу. І яка вже різниця, в який вони день померли, чи побралися? * * * Зриваєшся з холодної постелі, Бо вже тобі нерадісно пора, І біле сонце білої пустелі В міста твої розкосо зазира. Твоє життя – воно така тварюка, Печаль твоя – не чарка, а цебро… Та янгол твій рудий у двері грюка — І ти йому такий: «Спакуха, бро!» * * * І поки ти прораховуєш все, і поки Від того рахунку луна над тобою лине — В тумані судна знаходять свої затоки, Свої острови й останні свої мілини. Розпатланий пан вибухові творить сполуки, А місто злетить – так на те він із біса геній, А хлопці кремезні до скронь натягають луки. І гинуть на старовинному гобелені. І ті, що померли, уже не зазнають відчаю, Лиш тишу – безмежну, первісну, стоголову. І ті, що у тому місті комусь освідчились, Не скажуть того ж ніколи, нікому знову. Все – мить. Підвіконня, квіти, тверда підлога, Акорд на розбитій, вірній, старій гітарі… А плани годяться теж – насмішити бога, Щоб він протягнув найдовше і не постарів. Люби, кого любиш. Вір йому. Ми – не ми, А сутінки, скрип колодязів і жасмин… Кай Диліжанси ідуть на північ, гримлять колесами. Лихоманить світи паровозами і поромами. Принци виросли гамірними, довготелесими, Безсоромними.