Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поеми - т. 5, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Поеми - т. 5, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поеми - т. 5" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 86
Перейти на сторінку:
style="">Видай присуд справедливий! -

«Що за присуд?» - рік Бассім.

 

Швець

Дар візьми від мене, молю,

І пусти мене на волю,-

Буде краще нам усім.

 

Вечором домів я верну,

Свою жіночку химерну

Приголублю, обійму;

Та тепер, як зла, то в суді

Стану я в такій паскуді,

Що суддя замкне в тюрму.

 

Думає Бассім: «Хвалабу!

Біс надав мені сю бабу!

З нею панькатись не слід.

Краще взять, що сей дарує,

І нехай собі мандрує

Хоч до чорта на обід».

 

І сказав: «Мій друже чемний,

Певно, присуд сей приємний

І тобі, й твоїй жоні;

Але треба ж би подбати,

Щоби присуд той, о брате,

Був приємний і мені».

 

Швець відразу се второпав,

У калитці пошолопав,

Дав Бассіму драхми три.

Сей сказав: «Тьфу, тьфу на вроки!»

І у черес свій широкий

Впер, мов рака до нори.

 

Хвильку йшли ще так у парі,

Аж притрафивсь на базарі

Стиск народу, там вони

Буцімто згубились жваво;

Сей наліво, той направо,-

Вітра в полі догони.

 

«Жив мій бог! - Бассім аж крикнув.-

Ось п’ять драхм сьогодні смикнув,

То ще з голоду не вмру!

Дбав за мене бог багатий,

То й було би гріх зміняти

Поведенцію стару».

 

Тут він зняв свій плащ квітчастий,

З голови тюрбан кратчастий

І звинув їх у тлумак,

Край мечеті сів на сходи,

За сьогоднішні пригоди

Богу дякує юнак.

 

А шевчиха рада дуже,

Що пан возний її мужа

Без пощади тягне в суд;

Наперед чвалає жваво

І міркує: «Є ще право!

Є й на мужа в жінки прут!»

 

Озирнулась - що за нужа!

Ані возного, ні мужа

Позад неї ні сліду.

Як не крикне: «Леле! Леле!

Най вам дідько кості меле!

Тьфу на горе, на біду!»

 

Ревучи, мов за покійним,

З гнівом, вереском подвійним

Вулицями, знай, біжить.

Глянь, Бассім сидить край храму,

Очі впер в святую браму

І тлумак в руках держить.

 

Кинулась до нього баба:

«Ось дивіть на сього драба!

Де мій муж? Де мій довжник?» -

«Жінко,- рік Бассім їй строго,-

Чи я сторож мужа твого?

Чи довжник у тебе зник?»

 

Шевчиха

Як то? Ти не є пан возний?

 

Бассім

Брешеш, голосе безбожний!

Груба та брехня на цаль.

Я не возний, я не писар,

Ні від довжників комісар,-

З батька, з діда я коваль.

 

Тут шевчиха мов сказилась,

В чуб Бассімові вчепилась

Та й кричить: «Розбій! Розбій!

Правовірні, гей, біжіте,

Порятуйте, поможіте!

Мій довжник! Гнобитель мій!»

 

Тут народу тьма зібралась,

Та й питають, що за галас?

 

Шевчиха

Люди добрі, возний сей

Мав приставити до суду

Мого мужа за облуду,

Та й пустив. Рятуйте, гей!

 

В мене взяв дві драхми, ланець,

Підкупиться дав, поганець,

Та й пустив його із рук.

Де ж найду я правду й віру?

Таж такому бузувіру

Мало буків, мало мук.

 

Дехто з тих, що позбігались,

До Бассіма придивлялись.

«Жінко! - кажуть.- Майстрова!

Гнів і лемент ваш порожний,-

Се ж Бассім-коваль, не возний.

Певно, їх таких є два».

 

Бассім

Люди добрі, будьте свідком,

Отся відьма з чортом-дідьком

Бух на мене та й рипить

Про якісь дві драхми тощо,

І мене, бог знає пощо,

Возним хоче ізробить.

 

Тут сей голосно, той тихо

Дорікає: «Фе! шевчихо,

Не годиться так робить!

Гріх великий і публіка

Роботягу чоловіка

Забездарма зачепить».

 

Сей падкує, той кепкує,

Третій бабу в бік пакує,

Інший каже: «Жарт набік!»

Той кричить: «Вона здуріла!»

Сей свистить: «Горівку пила,

Та на мозок дур затік».

 

Стала баба, наче змита,

З пантелику чисто збита,

Далі плюнула й рекла:

«Отакі з лемішки пляцки!

Тьфу на розум мій дурацький!»

І додому потекла.

 

«Гей, на бороду пророка!

Возним бути - не морока,-

Міркував собі Бассім.-

Перед возним кождий страх ма,

Слово скаже він - та й драхма,

Ще й насвище в пику всім.

 

Наплювать на ремісництво,

На ковальство і банництво,-

Возним буду, поки жив!»

І, стуливши драхми в жменю,

На базар по хліб, печеню

І все добре поспішив.

 

 

ПІСНЯ ВОСЬМА

 

Тут Бассім їсть, п’є, балює,

Там халіф лиш те міркує,

Що то поробля коваль.

«Ну, тяжка на нього кара,-

Мовив він до Джіафара,-

Аж мені бідняги жаль.

 

Ось вже північ незадовго -

Дай забігнемо до нього».-

«Пане,- мовить Джіафар,-

Я б не радив. Він сьогодні

Злий, як два вовки голодні,-

Впадемо, як муха в вар».

 

«Се мене зовсім не страшить,-

Підемо»,- сказав Ер-Рашід.

«Пане,- Джіафар озвесь,-

Двох разів було б задосить.

Поти збанок воду носить,

Поки вухо не ввірвесь».

 

«Годі тут балаки гнути!

Як я хочу, мусить бути!» -

Рік халіф - і за часок

Знов всі три там чимчикують,

Світло бачать знов і чують

Знов Бассімів голосок.

 

«Річ якась не[до]відома!

Бач, у нього світло дома,

Він веселий! Чути спів!

Стукай, друже! Хочу знати,

Що за біс його рогатий

Спомага!» - сказав халіф.

 

Стукнув Джіафар несміло.

1 ... 29 30 31 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поеми - т. 5, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поеми - т. 5, Франко І. Я."