Читати книгу - "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Полковник зберігав спокій. Парою ощадних рухів він відправив уперед кільканадцять солдатів на підтримку рядів тих, хто протистояв кінноті. А тоді дав знак у бік другої барикади. Дзенькнули арбалети. Сто запалених стріл вдарило у вози покинутих шанців, туди, де перед нападом розмістили жбани й бурдюки. Усі вони були розбиті або продірявлені піхотою, що відступила. Стоси дерева, згромаджені між возами, зайнялися майже відразу. Коні вершників, що в’їжджали в проломи, заіржали, встали дибки й відступили перед жаром.
Арбалети клацнули знову, й кількадесят ув’язнених усередині палаючого півкола кочівників, безладно перекинулися із сідел.
— Щити! Дах!
Щити піхотинців, що стояли навпроти кінних, поповзли вгору. Раптом нападники, яким вже мало б здаватися, що вони пробилися крізь піхоту, опинилися в ситуації вершника, чий скакун по саме черево вгруз у хиткі піски. Щити піхоти утворювали рівну поверхню без щілин, в які можна було б увіпхнути вістря, а бити по них мечем чи сокирою не мало жодного сенсу, оскільки нормально розмахнутися було неможливо. Якийсь час Вершники Бурі розпачливо штовхалися в ту загату, а потім один, другий, третій кінь раптом заіржали і звалилися на землю. На очах у Варгенна під захисний дах прослизнуло двоє солдатів, тримаючи обіруч, наче важезні списи, дротики. Вони блискавично пробралися поміж своїми товаришами, дісталися коней і завдали подвійного уколу, знизу, під стьобаний панцир. Тварина кувікнула, наче її застали зненацька, пирхнула кров’ю, струмінь якої вирвався з ніздрів і писка, і звалилася на землю. Вершника вбили раніше, ніж той встиг підвестися на ноги. Менш ніж за півхвилини всі кочівники, що вдерлися вглиб строю, були мертві. Як і їхні коні.
— Стіна!
Лінія вирівнялася. Солдати зімкнулися так, що поміж щитами не можна було увіткнути навіть кінчик ножа. Мечі вдарили плазом у солідну оковку верхнього краю щита, а майже з трьохсот горлянок пролунав лютий, визивний рик. Сімнадцятий полк мав двохсотрічну традицію й був гордістю Восьмої Пішої дивізії; жодні кляті скотарі не мали права сприймати їх як м’ясо для затуплення мечів.
Вершники Бурі опинилися в безвихідній пастці, і схоже, трохи знітилися. З барикади їх безперервно засипали стрілами, б’ючи з відстані в кількадесят кроків просто у фігури на фоні вогню. Згори, зі скель над проходом, також сипався град убивчих снарядів. Щомиті хтось із вершників валився на землю, сам або з конем.
Відгороджені колом палаючих возів, їхні сили танули на очах. Останні півтора десятки кочівників носилися по всій території, намагаючись вибратися з пастки. Діри в барикаді були лише в кілька ярдів завширшки, а перед більшістю з них наклали додаткові стоси деревини й фашин, які зараз палали не гірше, ніж самі фури. Тільки в місці, де вдарила магія, дерева вже не було, його здмухнуло разом із возом. І саме там уцілілі шукали втечі.
Дарвен-лав-Ґласдерн не мав наміру їм це дозволити.
— Рота! Уперед! Град на бігу!
Перша шеренга трохи розступилася, випускаючи другу роту. Солдати вміло сформували розрізнений стрій і рушили в атаку.
Перша шеренга кинула дротики й зупинилася. Друга проминула їх, дала залп і також встала; третя, четверта й п’ята повторили атаку. У мить, коли остання шеренга кидала дротики, солдати першої зімкнули щити й витягли мечі…
* * *
Велерґорф примружив очі й важко зітхнув.
— Яйцями Дикого Бика клянуся! Не зумів би описати цього краще. Перша шеренга кидає дротики, її минає друга шеренга, кидає і стає, її минає третя, кидає і стає… І так до останнього солдата. «Град на бігу», так вони це називають, і лише раз я бачив такий удар на власні очі — саме біля входу в долину Варес. Якщо добре виконати цей фокус, то останній дротик кидають у ту мить, коли перший ще летить, а перш ніж противник прийде до тями, рота змикає стрій і щосили б’є по ворогу. Так було і там, у день, коли ми показали се-кохландійцям, що теж можемо бути такими ж жорстокими й суворими, як вони…
Кеннет запитав:
— Ти брав участь у тій атаці?
Десятник широко усміхнувся:
— Авжеж. Рушив уперед разом із полковником, який командував другою ротою, що підтримувала напад. Мене тоді нічого не могло б стримати…
* * *
Солдати притиснули Блискавок до пролому. Цього разу ситуація змінилася: тепер кочівникам не було куди відступати, дорогу їм загороджувала стіна вогню з єдиним вузьким проходом, крізь який вони могли вибиратися тільки по одному, бо жар, що бив від палаючих возів, звужував шлях втечі до кількох стоп. Результат граду дротиків був жахливий: кочівники й коні падали, утворюючи плутанину тіл, що човгалися в крові й багнюці. Із двохсот Вершників Бурі залишилося менш ніж шістдесят, решта були мертві або помирали, а ті, хто вгруз поміж палаючими возами і стіною зі щитів та мечів імперської піхоти, нарешті припинили шукати шлях відступу. Розвернули коней і встали проти меекханців, що атакували. Довгі списи нахилилися в бік ворога. Солдати розвели їх щитами і припали до коней.
— Щити! Дах!
Щити пішли над головами. Вишколені до бою коні намагалися кусатися і ставати дибки, б’ючи копитами, але дарма. Піхотинці з першого ряду зосередилися лише на тому, щоб утримати щити на відповідній висоті, а тим часом друга лінія перейшла в атаку. Солдати проходили під щитами товаришів, діставалися до коней і втикали дротики й мечі в груди чи тнули по ногах. Стьобані панцири не надто захищали від сильних уколів зблизька, а шкіряні паси, накручені навколо ніг, не становили перешкоди для клинків. Ржання та кувікання коней було чутно, мабуть, аж на верхівці Лиски.
За кілька хвилин уся перша шеренга звалилася на землю, а піхота ринула вперед, на бігу добиваючи вершників і коней. Варгенн тримався позаду, знаючи, що в натовпі і в тисняві битви його сокира лише заважатиме. Раптом усе перемішалося: піхотинці, кочівники, тварини. Частина вершників, чиї коні були поранені, зіскочили на землю, щоб битися із супротивниками в пішому строю. Але в тісній битві меекханська піхота не мала собі рівних. Майже всього солдата закривав важкий щит, а
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь», після закриття браузера.