Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Не повертай мене, Джулія Рейвен 📚 - Українською

Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

774
0
16.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не повертай мене" автора Джулія Рейвен. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 93
Перейти на сторінку:

— Мія, я ж так не вважаю, — коротко кинув, погладжуючи мене по волоссю, — тобто так, я так думав перші кілька днів нашого знайомства. Але коли з'явився Артем, усе стало на свої місця: і твоє дивне бажання втекти з нами, і його надто спокійні реакції на те, що відбувається.

— Ян, мені страшно. Якщо Артем знайде це місце, нам усім кінець.

 

***

Ян

— Знаєш, коли кожен твій день може стати останнім, ти вчишся жити моментами. Є тільки тут і зараз. Вмій насолоджуватися малим, щоб зрозуміти, наскільки ти щаслива, — видаю філософську хрінь, щоб трохи відволікти Мію від її переживань.

— Несподівано, — з сміхом протягла Мія.

— Що саме?

— Виявляється, за твоїм нестерпним характером ховається мудрець. Он скільки метафор підібрав, — не стримавшись, Мія пирснула зі сміху.

— Ах, ти ж… — дуже обурився я. — Зараз я тобі покажу мудреця.

Я руками пробрався під її худі, і почав легенько лоскотати. Мія скрикнула, намагаючись звільнитися, але я лише сильніше притис її до виноградних лоз.

— Ян, ні-ні, будь ласка, — крізь заливистий регіт благала вона, — я ненавиджу лоскоти!

— Лоскіт — це шлях до переродження, — голосом буддійського ченця повернув її ж підколку, — терпи, дитя моє.

Задихаючись від істеричного сміху, Мія бурмотіла нерозбірливо:

— Ян, будь ласка. Ну припини.

Вона борсалася, як на сковорідці, відштовхуючи мене. Я позадкував назад, намагаючись зберегти рівновагу і, пропустивши ямку, важким каменем полетів на землю. Мія з секундною затримкою впала зверху.

— Ось і настав час розплати, — грізно промовила вона, сідаючи на мене і забираючись своїми тоненькими пальчиками мені під футболку.

Але я не дав їй здійснити її підступний план помсти. Без роздумів перевернув її і підім'яв під себе.

— Ян, так нечесно, — обурилася вона по-дитячому, — ти ж більший за мене. І сильніший. Міг би і піддатися.

— А на війні всі засоби хороші, — прошепотів, схилившись до її вуха.

Мія замовкла, розгублено соваючись на землі.

— А в нас із тобою війна? — зненацька видала. — Ми ж начебто помирилися...

— Лялечко, ти все так буквально сприймаєш? 

— Ні, але...

— А взагалі, ти забагато балакаєш, — нахабно перебив, накриваючи її губи жадібним поцілунком. Не поспішав поглиблювати його, відчуваючи, як Мія не відповідає.

— Ян, це неправильно... — процідила вона крізь поцілунок.

«От вже ж уперта!» 

Гаразд, треба змінити тактику.

— Мія, відключи голову і просто отримуй задоволення.

Після ледь чутного «угу» я почав короткими поцілунками прокладати доріжку її шиєю до маленької западинки між ключицями. Глухий стогін, що розрізав нічну тишу, підказав, що я рухаюся у правильному напрямку.

— Мені здається, це зайве, — підвівшись, я допоміг Мії скинути через голову худі і футболку і підкласти їй під спину.

— Ян, — ухопивши мене за зап'ястя, промовила вона:

— Обіцяй, що зупинишся, якщо мені буде неприємно.

Тепер зрозуміло, чому вона так напружилася. Боїться, що зроблю їй боляче?

— Обіцяю, лялечко. Ти хоч і збудила мене до краю, — красномовно потерся об неї стояком, — але я не беру жінок силою.

— Дякую, — Мія відкинулася назад і, судячи з її розслабленого тіла, нарешті викинула непотрібну хрінь з голови.

Я нахилився до її грудей і почергово стиснув гострі соски крізь грубу тканину бюстгальтера. Мія прогнулась у спині, зариваючись руками в моє волосся.

Вона на мить завмирає, часто дихаючи, коли я вологими поцілунками опускаюся нижче.

— Ян, стій, — підводячись на ліктях, вона відводить мою голову вбік. Вдивляюсь у її темний силует і не розумію, що не так.

— Не треба, — сором'язливо бурмоче, ковтаючи закінчення, — давай перший раз без «цього».

Несвідома обіцянка, що будуть і наступні рази заводить ще сильніше, і я погоджуюсь перенести нехитрі пестощі язиком на більш вдалий момент. 

Акуратно відсуваю тонке мереживо її трусиків і несильним натисканням пальця починаю пестити її клітор. 

Мія намагається звести ноги, але відразу вигинається і протяжно стогне.

Від такої картини мій член болісно ниє, упираючись у грубу тканину штанів. 

Ще рано. Не можна поспішати. Потрібно як слід її підготувати. 

Я продовжую інтенсивніше масажувати клітор. Не зупиняючись ні на мить. 

Мія гарячково крутиться піді мною, і не в силах контролювати себе, починає голосно стогнати.

«Так, лялечко, те, що треба»

Я різко відсуваюся, викликаючи у Мії чутний стогін розчарування.

1 ... 29 30 31 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не повертай мене, Джулія Рейвен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не повертай мене, Джулія Рейвен"