Читати книгу - "Час жити і час помирати.Люби ближнього свого. Тіні в раю"

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля» Св. № ДК65 від 26.05.2000 61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а E-mail: [email protected]

Віддруковано у ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»» 61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11.

Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011 р. www.globus-book.com

Видавництво Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля: www.trade.bookclub.ua

ГУРТОВИЙ ПРОДАЖ КНИГ ВИДАВНИЦТВА

ХАРКІВ

ДП з іноземними інвестиціями

«Книжковий Клуб

«Клуб Сімей ного Дозвілля»»

61140, м. Харків-140, прості. Гагаріна, 20-А тел/факс+38 (057) 703-44-57 e-mail: [email protected] www.trade.bookclub.ua

Київська філія

04073, м. Київ, просп. Московський, 6, кімн. 35, тел.+38 (067) 575-27-55 e-mail: [email protected]

Одеська філія

65017, м. Одеса, вул. Малиновського, 16-А, кімн. 109 тел.+38 (067) 572-44-28 e-mail: [email protected]

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

служба роботи з клієнтами:

тел.+38 (057) 783-88-88 e-mail: [email protected] Інтернет-магазин: www.bookdub.ua «Книжковий клуб», а/с 84, Харків, 61001

Ремарк Е.-М.

Р37 Час жити і час помирати. Люби ближнього твого. Тіні в раю романи / Ерих Марія Ремарк; пер. з нім.; худож. О. Семякін. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. — 960 с. іл.

ІБЕМ 978-966-14-9125-9 (укр.)

ІБЕМ 978-3-462-02687-0 (нім.) (Тіні в раю)

У темні часи добре помітно світлих людей… Героям романів Ремарка припали саме такі часи. Війна, злидні, еміграція, втрата ілюзій, хиткість та безнадія… їм довелося пережити стільки, що навіть усвідомити це важко. Але попри все вони мають силу не зламатися і не страхаються жити. Вірити. Сподіватися. Кохати…

Він той, хто бачив війну зсередини. Чиї книги спалювані нацисти. Хто зазнав краху ілюзій та пережив тяжкі роки еміграції… Ерих Марія Ремарк — людина, яка попри всі випробування не втратила жаги до життя та здатності до щирого кохання і справжньої дружби.

«ЧАС ЖИТИ І ЧАС ПОМИРАТИ»

1944-й. Війна добігає кінця. Рядовий Ернст Гребер повертається зі Східного фронту додому у відпустку. Але рідне місто зруйноване бомбардуванням. Розшукуючи батьків, Ернст зустрічає Елізабет… У них обмаль часу. Однак ці кілька днів, що вони провели разом, здатні вмістити в себе все життя. Все їхнє коротке життя і велике кохання, у якого немає майбутнього… Коли весь світ руйнується, коли хтось за тебе вирішує, що тепер — час помирати, так хочеться — жити…

«ЛЮБИ БЛИЖНЬОГО ТВОГО»

Важки й подих війни змушує їх тікати з нацистської Німеччини. Вони більше не мають ні батьківщини, ні минулого, ні майбутнього. Але, блукаючи передвоєнною Європою, попри острах і злидні вони все ж таки знаходять у собі сили залишатися людьми та не боятися кохати… Люби ближнього твого — сказав Христос. Люби ближнього — повторив Ремарк. Навіть коли навколо суцільна темрява. Особливо тоді.

«ТІНІ В РАЮ»

Багатьом біженцям Америка здавалася землею обітованою, де немає ні війни, ні злиднів. Але де взяти сили, щоб почати життя наново? Вигнанцям, спустошеним тугою за власним минулим, ніде немає місця…

Час жити і час помирати Люби ближнього твого Тіні в раю

РОМАНИ

Я КЛУБ

СІМЕЙНОГО 2015 П ДОЗВІЛЛЯ

УДК 821.112.2 ББК 84.4НІМ Р37

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Публікується за сприянням

Mohrbooks AG Literary Agency and Synopsis Literary Agency Перекладено за виданням:

Remarque E. M. Schatten im Paradies: Roman / Erich Maria Remarque. — Köln: Verlag Kiepenheuer & Witsch, 2011. — 480 S. Переклад з німецької Юлії Микитюк

Надруковано за виданнями:

Ремарк Е. М. Час жити і час помирати: роман —’

Київ: Дніпро, 1974. — 327 с.

Ремарк Е. М. Люби ближнього твого: роман —

Київ: «Всесвіт»', 1966, № 8—10

Ілюстрація на обкладинці RomaN Художник Олександр Семякін

Liebe Deinen Nächsten © New York University, successor-in-interest to the literary rights of The Estate of the Late Paulette Goddard Remarque, 1941

Zeit zu Leben und Zeit zu Sterben © New York University, suc-cessor-in-interest to the literary rights of The Estate of the Late Paulette Goddard Remarque,

1954

Schatten im Paradies © New York University, successor-in-interest to the literary rights of The Estate of the Late Paulette Goddard Remarque, 1971

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2015

ISBN 978-966-14-9125-9 (укР.)

ISBN 978-3-462-02687-0 (нім. итіні в раю)

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2015

1

Залізний хрест — орден у німецькій армії. (Тут і далі прим, перекл.)

2

Есесівська служба безпеки.

3

великій залі комітету допомоги біженцям було повно людей. І все-таки вона здавалась якоюсь порожньою. Люди стояли й сиділи в сутінку залу, мов тіні. Майже всі мовчали. Кожен уже сто разів переговорив про все, що його цікавило. І тепер лишалося тільки одне — чекати. Це був останній бар’єр перед відчаєм.

Більше половини присутніх були євреї. Поруч Керна сидів блідий чоловік зі схожою на грушу головою; він тримав на колінах футляр для скрипки. З другого боку згорбився літній єврей зі шрамом на опуклому лобі. Він безперестану стуляв і розтуляв кулаки, біля нього, пригорнувшись одне до одного, сиділи білявий юнак і темнокоса дівчина. Сиділи, міцно сплівши руки, наче боялися, що їх іще й тут можуть розлучити, як тільки вони на мить відірвуться одне від одного. Вони не дивились одне на одного, погляди їхні блукали десь у минулому, очі були ніби порожні, невидющі. За ними примостилася огрядна жінка. Вона беззвучно плакала, сльози текли їй по щоках, збіга-

4

Базелі Керна прийняв поліцай і повів до митниці. Там йому дали попоїсти. Потім вони з одним прикордонником поїхали трамваєм до Бург-фельдена. У темряві пройшли повз єврейське кладовище. Далі проминули цегельню і звернули з шосе. Невдовзі прикордонник зупинився.

— А далі отак прямо й прямо…

Керн пішов далі. Він приблизно уявляв собі, куди йти, і попрямував до Сен-Луї. Ховатись навіть не збирався — йому було однаково, нехай хоч зараз же спіймають.

Але напрямок виявився неправильний. Тільки над ранок він добрався нарешті до Сен-Луї. Одразу ж зайшов до французької поліції і заявив, що його перекинули через кордон із Базеля. Йому ні в яко-’ му разі не можна було потрапляти в тюрму. Аїї він мігуникнути, тільки з’явившись того ж дня до митниці чи до поліції. За це не карають — можуть лише відіслати назад.

У поліції його тримали до вечора, а потім відіслали до митниці на кордон.

Там було два доглядачі. Один сидів біля столу й щось писав.