Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

На папір впало декілька солоних крапель які відразу ж поглинув папір, залишивши лише вологе коло від краплі. Я не помічала сліз продовжуючі, проходячись олівцем і по цих вологих, темних колах через які деколи плив напис, але він залишався читабельним. Тому я продовжувала до тих пір, поки не скінчилися думки і слова.

Я підписала листа, згорнула папір на дві частини і поверх нього обережно поклала крихку Синталію сплетену кільцем.

Від усього цього в мене гуділа голова, а все тіло зробилося важким від втоми. Вставши з стільця я вимкнула світло, залишаючись у темряві і тьмяному світлі місяця, залізла на ліжко. Обережно відсунула руку Нокса, щоб вмоститися до нього ближче. 

Я поклала голову йому на плече притулившись всім тілом до його приємно теплої шкіри, поклала відсунуту Ноксову руку собі заду на талію, щоб опинитися у його сплячих обіймах за якими так сумувала. 

– Пробач мені Ноксе… – прошепотіла йому у груди обхопивши рукою дракона, притислася до нього сильніше. 

Прикривши очі я слухала тихе сопіння розміреного дихання і гул його серця, що заспокоювало мене. Мою маківку лоскотав Ноксів теплий подих який давав знати що він поруч, цим мене заколисуючі все більше, поки я і зовсім не поринула у світ снів.