Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Час бою (болю), Соломія Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Час бою (болю), Соломія Даймонд"

142
0
20.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час бою (болю)" автора Соломія Даймонд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 78
Перейти на сторінку:
16 глава

*Аліна  

— Тобі б виповнилося сьогодні 24, якби не та злощасна аварія, — шепочу я над могилою. Кладу жовті тюльпани поруч з лампадкою і проводжу пальцями по хресті. Він вологий та холодний, від нього віддає неприємним запахом чогось зігнилого.  

Це тепер дім мого братика? Він мав насолоджуватися цим ранком, слухати як я співаю для нього “Happy birthday”, задувати свічки на торті, але аж ніяк не лежати в сирій темній домовині, притрушеній товстим шаром глини та землі. Серце обливалося кров’ю від цієї несправедливості, але я нічого не могла з цим вдіяти.  

Всю ніч я вертілася з боку на бік. Мене мучив той факт, що Свят мертвий, а я неначе живий труп, що все ще чогось існує в цьому світі. Мене мучили мої почуття до Давида, які з кожною секундою ставали все сильніші. Мене мучила та незрозуміла записка, яку хтось засунув у двері. Нерви здавали від всього цього.  

Єдиною розрадою були уроки для Ані та Яни, а також поодинокі вечори у компанії Давида. Коли у нього було трохи вільного часу, то він навчав мене фехтування. Наш перший бій ще так і не відбувся, але я вже в очікуванні цього протистояння. Мені хочеться здобути цю перемогу, але я розумію, що це буде не просто, зважаючи на той факт, що мій суперник — це людина, яка професійно займалася фехтуванням.  

Отож, повернемося до мого тривожного сну. Як тільки перші промінці сонця почали пробиватися крізь вікно, я вилізла з-під ковдри й пішла сюди. По дорозі зустріла дідуся, що продавав перші тюльпани, які виростив на власному городі. Я купила їх і продовжила свій шлях на кладовище — місце, що стало моїм новим домом.  

Ловлю себе на думці, що вкотре не попередила Давида куди я йду. Однак, в такій годині він вже очевидно що прокинувся. Мабуть, здогадався де я, і вирішив не турбувати. Я ще вчора попередила його, що не піду сьогодні в університет і не займатимусь з дівчатками англійською. Чудово розуміла, що в цей день мені буде морально складно і я не зможу сконцентрувати свою увагу на чомусь.  

— Все так складно, Святе. Ти пішов, і моє життя стало схожим на заплутаний лабіринт, з якого я ніяк не можу вибратися. Куди б я не йшла — усюди глухий кут. Я так втомилася, — зізнаюся я, важко видихаючи. Біль поширюється моїми грудьми, здавлюючи горлянку. Я хочу кричати, але натомість від мене чутно лише легкий шепіт, сповнений відчаю. — Якби ж ти був поруч.  

— Якби ж... — Роззирнувшись навколо, бачу за своєю спиною Олю — кохану мого брата. Дівчина одягнена у все чорне. Зблідле личко та темні кола під очима говорять про те, що ця ніч була складною і для неї. Вона ставить ніжно-рожеві гвоздики у пластмасову вазу й сідає поруч зі мною. — Рада тебе бачити, Аліно. Жаль лише, що за таких обставин. — Вона лагідно проводить пальцями по своєму животі й підносить голову до неба. — Ти мав бути тут, Святославе. Зі мною, своїм ще ненародженим малюком та сестрою. Чому ти пішов від нас так рано? — Я беру її за руку, щоб хоч трохи притупити її біль. Навіть не уявляю, що вона зараз відчуває.  

— Як твоє самопочуття? — Вирішую перевести тему розмови, щоб часом не розплакатися у присутності вагітної дівчини. Достатньо того що на неї навалилося. Олі зараз стресувати не можна.  

— Добре. Зранку була у лікаря. Мені зробили УЗД. — Вона дістає зі своєї сумочки невеличкий чорно-білий знімок, на якому видніється немовля. — Це твій племінник або ж племінниця.  

— Яке це немовля крихітне. Однак, я вже не можу дочекатися дня, коли зможу взяти його на ручки. Тобі потрібна якась допомога? — У мене в самої було не найкраще фінансове становище, але б я останнє віддала заради цієї крихітки. Мій брат не може про неї подбати, тому це на мені.  

— Ні, все гаразд. Мої батьки допомагають мені з усім, але інколи мені просто хочеться з кимось поговорити. Більшість з мого оточення не здатна зрозуміти моє горе і я навіть не маю бажання з ними спілкуватися. Я була б рада, якби ми бачилися частіше. — Мені аж соромно стало за те, що за весь цей час я ні разу не поцікавилася станом Олі. Усе так зразу зрушилось на мої плечі, що це просто вилетіло в мене з голови. Останнім часом я геть нічого не встигаю. 

— Так, пробач, що не запропонувала цього раніше. Мені теж буде дуже приємно з тобою поспілкуватися. Свята більше немає, але у нас обох є хороші спогади пов’язані з ним. Гадаю, нам буде що обговорити. — Оля ще під час нашої першої зустрічі здалася мені дуже милою та привітною дівчиною. Не дивно, що мій братик закохався саме в неї. Проте, для мене ще досі не зрозуміло, чому він не познайомив нас раніше.  

— А у тебе як справи? Тобі потрібна якась допомога? — Я заперечно хитаю головою на слова Олі. У мене є певні труднощі, але я хочу впоратися з ними самотужки. Мені пора подорослішати й навчитися справлятися з проблемами самостійно. Якщо я не зніму свої рожеві окуляри, то просто не виживу в цій жорстокій реальності.  

— Все гаразд. Давид допомагає мені з усім. Ми поки живемо разом. — За цей час я вже так звикла до присутності Білінського у домі. Не знаю, як буду жити там без нього. Хто буде розставляти всі чашки по кольорах на полиці чи приймати душ під класичну музику? Хто залишатиме записки та холодильнику та готуватиме мені корисні сніданки?  

— Святослав багато мені про нього розказував. Я навіть по доброму йому заздрила, бо у мене ніколи не було таких друзів. Зазвичай інші намагалися налагодити зі мною стосунки лише заради зв’язків та особистої вигоди. Це так образливо. Я почувала себе ні на що нездатною у тіні багатства своєї сім’ї. Всі вважали мене розбещеною дівчинкою, яка ні на що не здатна. Лише твій брат зміг глянути глибше й пізнати мене справжню. Ми не були довго разом, але я щиро вдячна йому за все, що було між нами...  

Ми з Олею ще близько години сидимо на тій старій та пошарпаній лавці й обмінюємося цікавими моментами, пов’язаними зі Святославом. Після цього дівчині потрібно бігти на роботу. Я не смію її затримувати. Насправді я захоплююся витримкою Олі. Вона дуже сильна та незламна. Мені б хотілося бути такою, як вона. Знайти бажання рухатися далі й вміти знаходити позитив навіть там, де б, здавалося, його навіть бути не може.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час бою (болю), Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час бою (болю), Соломія Даймонд"