Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Карпатське танго 📚 - Українською

Читати книгу - "Карпатське танго"

334
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Карпатське танго" автора Тетяна Пахомова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 75
Перейти на сторінку:
мушу зібрати й відшліфувати до бездоганної досконалості те, що залежить тільки від мене, – свої знання. Матиму міцні знання – рішуче переведу людину на берег квітучого саду життя. Не повинні прогалини в моїх знаннях стати причиною тих п’яти відсотків неправильних діагнозів, що призводять до смерті пацієнта. Лікарська помилка є, була й буде. Фатальні п’ять відсотків сумної медичної статистики є для пацієнтів смертю, а для їхніх родин – зламаними долями.

Я люблю вчитися. Знання – це порядок і свобода у твоїй голові. Уже як щось робити, то робити добре. Або не робити зовсім. У медицині насамперед. У нашій сільській школі малювання викладала вчителька, яка зовсім не вміла малювати, навіть коло від руки. Зате впевнено й амбітно критикувала та вимагала від нас гарних малюнків, нічого не показуючи й не пояснюючи… У медицині так не вийде. Тепер розумію, що вчитель може одних навчити, а інших – ні. Швачка може дозволити собі кривий шов. Журналіст – надрукувати красиву чи огидну, але брехню. Шкода від того, що вони зробили щось не те, не висітиме на їхньому сумлінні багатотонною каменюкою. Вона не є життєво важливою для конкретної людини. Якщо вони й несуть відповідальність за свої помилки, то набагато меншу, аніж медик. Лікар-проводир стає для пацієнта або богом, або дияволом. Для моєї господині і її сина лікарі, на жаль, стали другим. Ну що ж, у медицині помилка одного лікаря – хоч і сумна, та можливість навчитися для іншого. І врятувати майбутніх пацієнтів. Колись усе-таки час покаже, що там у Саші таке…

Ізабель і я, будучи інтернами, набували навіть не стільки нових знань, скільки виваженості в прийнятті лікарських рішень. Це на іспиті тебе похвалять за швидкість відповіді, а в реальному житті твій поспіх може стати фатальним для пацієнта. Утім, як і неквапливість. А ще за півроку мій лікарський досвід обріс важливими навичками й знаннями. Навіть такими, про які ще обережно написано в старих підручниках із медицини. Цивілізація таки змінює анатомію людини. Людську еволюцію добре видно й у ротовій порожнині: зуби-«вісімки», або зуби мудрості, насправді в багатьох людей взагалі не прорізуються. Колись кутні зуби допомагали пережовувати грубу сиру їжу, та за тисячі років полегшення, що дала людям термічна обробка їжі, організм багатьох відкинув потребу в цих «жорнах». От і тепер на прийомі я часто бачив: якщо навіть і настав час появи зубів мудрості, нижня щелепа пацієнта вже й не має місця для нових мешканців. Та часто організм усе одно виконує свою генетичну програму: зуби вперто намагаються вилізти, посуваючи сусідів і провокуючи нестерпний біль. Доводиться видаляти їх, щоб полегшити муки пацієнтів. Через ті ж харчові лінощі предків і зменшення довжини нижньої щелепи почастішали випадки неправильного прикусу. А він теж здатен спровокувати в організмі багато болячок: проблеми з травленням, часті головні болі й ранню втрату зубів через нерівномірний розподіл навантаження. Людина майбутнього, швидше за все, матиме вже не тридцять два, а двадцять вісім зубів. Пропорції людського обличчя теж зміняться. І хтозна, які нові сюрпризи готує людству еволюція?..

Мені дуже подобалася ця робота. Стоматологія – це моє. Хоч трошки, та я змінював цей світ на краще, бо давав людям те, що найбільше цінував сам: волю і красу. Звільнившись від болю, вони всміхались і несли світло гарного настрою із собою. Єфим Єгорович усе частіше кидав на мене схвальні погляди. Я перейняв його педантичність та акуратність: баночки, колбочки й лотки з інструментами теж стоять на моєму робочому столику в найбільш зручній позиції, інструменти вчасно очищаю від пломбувальних матеріалів, не допускаю перевитрат медикаментів. Упевнено проводжу санацію й видалення. У результаті після тижня роботи наші з Є. Є. халати ідеально білі.

– Добре набираєш обертів, Андрію. Колись зі стану халату робили висновок про майстерність лікаря. У давнину йшли на операцію до того, хто найменше плям крові на халаті ставив. Тому відтоді одежа ескулапів традиційно має бути лише біла. Ти, здається, правильний хлопець. І стоматолог із тебе буде добрий, – поплескав мене якось по плечу. – Ще тебе дечого маю навчити, щоб ти вижив у цьому світі, – спустив окуляри на кінчик носа й по-змовницьки підморгнув. – Десь так після новорічних свят.

Обіцянка заінтригувала. Та як же мені пощастило, що Є. Є. її так і не виконав! Попит породжує пропозицію – це закон не ринку, а життя. Він змушує думати, шукати, знаходити, робити, творити, обманювати. Це безупинний рух людини, сім’ї, суспільства вперед замкнутим колом перетворення кавалка хліба на діаманти. Це гриби-печериці, що пруть крізь товстий міський асфальт. Піднімають його й змушують тріскатися, бо хочуть жити. Бажання одних усміхатися й бажання інших їсти більше ковбаси знайшли одне одного. Любов радянського люду до золотих зубів і незадоволення стоматологів малою зарплатою зустрілися й зав’язалися у вигадливий потайний вузол. Та асфальт таємниці над ним тріснув з та-а-аким гуркотом…

Єфим Єгорович любив клієнтів із села. Особливо тих, які просили зробити їм золоті протези. Селяни були більш терплячі й завжди мали із собою невеликий клуночок із гостинцями для лікаря. Вони йшли щасливі, з ідеально припасованими й блискучими новими зубами та більше не поверталися. Натомість брати, свати, куми вдячних клієнтів шанобливо переступали поріг кабінету й з надією в очах передавали вітання від Івана, Степана, Василя, Ганни… Сільська клієнтура Є. Є. зростала в геометричній прогресії. Єфим Єгорович, показно зітхаючи, брав новачків на протезування. Два зубні техніки-веселуни середньої віку, що приходили за зліпками ротових порожнин до лікаря, світилися від задоволення: роботи в них було через край. Для мене це було дивним: наша зарплатня не передбачала заохочення позапланового ентузіазму. Ти міг полікувати чи зробити хоч десять, а хоч тисячу зубів чи протезів – гроші отримував ті самі. Горіти чи не горіти на роботі – питання, радше, недосвідченості й подальшого поступового прозріння. Численні заохочувальні моменти у вигляді грамот, вимпелів і стіннівок ніяк не допомагали придбати меблевий гарнітур, килим чи квартиру. Тож я працював у команді справжніх фанатів стоматології й не ставив запитань…

Єфима Єгоровича заарештували прямо на моїх очах. Три чоловіки в костюмах і хутряних шапках та один міліціонер завалилися до кабінету без стуку. Я безпомилково визначив за колючими поглядами, звідки вони є. Без зайвих слів на зап’ястки Є. Є. наділи кайданки. Мій статечний колега й наставник несподівано якось обм’як, кутики його губ затремтіли, а погляд зробився відчуженим. Його провели як злочинця через переляканий онімілий натовп хворих і колег. Спитали й записали

1 ... 30 31 32 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Карпатське танго», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Карпатське танго"