Читати книгу - "Покоївка, Jo Peters"

— Сьогодні в мене відбулася зустріч з однією людиною з тієї частини мого минулого, про яке мені хотілося б забути назавжди, — нарешті заговорила Надя, очевидно, вирішивши довіритися мені та розповісти все відверто. — Він хотів, щоб я влагодила його юридну проблему…

— Ти не погодилася? — запитав я, хоч уже й знав точну відповідь.

— Звісно ж, ні! — з запалом вигукнула Надя, а тоді додала, стишивши голос: — Повір, у мене достатньо причин, щоб відмовити та не бажати мати з цим нічого спільного.

— Наприклад?

— Ця справа пов’язана з криміналом, — одразу ж видала вона найочевидніше, так що я вже встиг придумати, що на це сказати.

— Крихітко, ти працюєш адвокат. Усі твої справи пов’язані з криміналом, — нагадав їй я. — Тут повинно бути щось інше.

Надя важко зітхнула, відвела від мене погляд і знову втупилася в стіну. Я вже думав, що вона не відповість, аж раптом почув тихе:

— Так ти правий. Це особисте.

Цього разу їй вдалося заскочити мене зненацька та справді здивувати.

— Особисте? — перепитав я.

Невже в Наді та Степана були якісь стосунки? Було дуже важко уявити їх двох разом, але у житті всяке трапляється…

— Так, особисте, — підтвердила вона. — Це пов'язано з тим, чому я переїхала з Києва до Львова. Не буду заглиблюватися в деталі цієї жахливої історії, адже мені все ще неприємно згадувати всі ті події, а лише скажу, що трапилося це через Влада.

Влада? Партнера по бізнесу мого брата?

Отже, Степан тут ні до чого. Уся справа в цьому Владові.

Я відчув спалах ревності та спробував вгамувати його, нагадавши собі, що це лише одна справа, а далі настане наша спільна щаслива ідилія. Та це не надто допомогло, якщо чесно.

— Ти кохала його? — запитав я, хоча насправді боявся почути відповідь.

— Так, — не стала приховувати Надя.

Та, мабуть, у цій ситуації я б більше хотів, щоб вона збрехала та запевнила мене, що все було нес

— А зараз? — ще страшніше запитання, яке просто неможливо було не задати.

На щастя, цього разу вона похитала головою, але мені здалося, що я побачив на її обличчі невпевненість. А можливо, мені це просто здалося.

— Тоді візьмись за цю справу.

— Ти зараз серйозно? — приголомшено запитала Надя.

Вона поглянула на мене, не вірячи власним вухам. Ну звісно, який би нормальний чоловік підштовхував кохану до співпраці з колишнім з проблемами з законом? Та відкрити їй усі карти не можна було, тож доводилося продовжувати грати в цю гру.

— Абсолютно. Потрібно вміти відпускати минуле. Я ж бачу, що ти все ще страждаєш через те, що відбулося між вами. А робота над цією справою допоможе тобі відпустити події, що трапилися в Києві, та спокійно рухатися в майбутнє

Закінчивши цю промову, я був шокований сам від себе. Не очікував, що зможу так швидко придумати якусь аргументацію, що ще й звучатиме не як ірраціональне казна-що, а справді по-розумному.

— Знаєш, це звучить… справді логічно, — промовила Надя, ретельно обдумавши мої слова. — Зустрітися зі страхом віч-на-віч — хіба не це радять більшість психологів своїм пацієнтам?

— Саме це, — підтвердив я, хоча запитання, очевидно, було риторичним.

— Мені потрібно зробити телефонний дзвінок, — сказала Надя.

Я одразу ж розумів, на що вона натякала, оскільки уже звик, що ця жінка надавала перевагу вести ділові розмови на самоті.

— Гаразд, а я тим часом зроблю чай, — я підвівся з дивану. — Тобі, як завжди, зелений?

— Зроби мені кави, — попрохала вона. — Хочу сьогодні подовше попрацювати.

— Гаразд. Одна чашечка кави. Щось ще, мадам? — сказав я, знижуючи голос і вдаючи з себе офіціанта.

Надя засміялася. Як же мені все-таки подобався її сміх. Здавалося, цей чарівний дзвін можна було слухати вічно.

— Так, цукерки. Чи ти сподівався, що я забуду про них?

— Ти розкрила мій таємний план.

І знову цей фантастичний сміх. Я нахилився до неї, поцілував, а тоді пішов на кухню, зачинивши за собою двері, щоб Надя відчувала себе максимально комфортно.

Заради нашого спільного щасливого майбутнього я був готовий перетерпіти певний час її спілкування з цим Владом. Але чомусь мене не полишала тривожна, нав'язлива думка, що вся ця затія завершиться справжньою катастрофою.