Читати книгу - "Покоївка, Jo Peters"

«Спробую♡»

Ніколи не думав, що одне повідомлення може викликати такий сильний вир позитивних емоцій усередині. Не буду брехати, раніше у мене було чимало жінок, але так уже сталося, що по-справжньому покохав я лише Надю. Усе-таки любов ну дуже непередбачувана. Так-так, ще рік тому я сміявся з усіх, хто вірить у це почуття, а тепер і сам з головою пірнув у нього. Очевидно, саме так і стається, коли знаходиш потрібну людину.

Завершивши переписку зі своєю другою половинкою, я поклав телефон до кишені та пішов на кухню, щоб приготувати вечерю.

Раніше у мене була звичка їсти лише в ресторанах. Та коли я усвідомив усю серйозність власних почуттів до Наді та вирішив переїхати до Львова, щоб бути поруч з нею, Степан перестав спілкуватися зі мною та надсилати гроші, так що довелося перейти в режим суворої економії тих коштів, що ще залишилися, та навчитися готувати самому. На диво, у мене виявився справжній талант до кулінарії, тож кожна мить, проведена за кухні, минала легко та навіть приносила задоволення.

Що ж приготувати сьогодні? Розмірковуючи над цим питання, я пригадав, що під час подорожі Італією два роки тому мені дуже сподобалася страва, що називалася ризото. Я добре запам’ятав назву, оскільки тоді мене дуже повеселив переклад з італійської — маленький рис. Зараз, на тверезу голову, у цьому не було геть нічого смішного, але тоді я випив стільки, що практично будь-що могло викликати в мене шалений регіт.

Чітко сформулювавши власний запит, я без проблем знайшов у інтернеті потрібний рецепт, який виявився досить легким. Довелося збігати в магазин за кількома продуктами, яких бракувало, після чого я нарешті почав готувати, увімкнувши майже на повну гучність плейлист з хітами мого улюбленого музичного гурту «AC/DC», який я міг слухати лише, коли Наді не було вдома, оскільки вона просто терпіти не могла рок.

І тільки я поринув у процес кулінарії, коли музика різко обірвалася через вхідний дзвінок. Навіть не глянувши на ім'я того, хто телефонував, я взяв слухавку та ввімкнув гучний зв’язок, щоб мати змогу одночасно говорити та готувати.

— Ти все ще зустрічаєшся з Надею? — пролунав з динаміка голос Степана.

Його слова прозвучали дуже несподівано та грубо. Не думав, що розмову з братом, з яким ти довго не розмовляв, потрібно розпочинати саме так. Та тепер, пізнавши смак істиною свободи, грати за його правилами аж ніяк не хотілося, тож я ввімкнув свій фірмовий стиль спілкування.

— І тобі привіт, брате! Я теж невимовно радий чути тебе після такої довгої перерви…

— Годі клеїти дурня, Дімо! — гаркнув Степан, перебиваючи мене. — Я дзвоню тобі з дуже серйозної причини, тож відповідай на запитання. Ти все ще з нею зустрічаєшся?

Ну звісно ж, так би він точно не зателефонував. Кому потрібні теплі та щирі стосунки з братом, якщо можна його тупо використовувати у власних хитромудрих іграх? Як же все це дістало!

— А тобі яке діло до цього? Сподіваєшся, що я вже награвся нею та покинув? Ти помиляєшся, брате! Я люблю Надю, по-справжньому люблю!

Я вклав у ці слова всю душу, проте на Степана вони не подіяли так, як було задумано.

— Висказав усе, що хотів? А тепер послухай мене уважно. Справа зараз не в тобі та твоїх почуттях, а в нашому з Владом бізнесі. У нас серйозні проблеми, тож потрібна допомога Наді, а вона відмовляється йти нам назустріч. Тож ти повинен переконати її змінити своє рішення.

— Чому вам потрібна саме її допомога? Хіба не можна знайти іншого юриста? — задав я найочевидніші питання, які одразу ж спали на думку.

— Почнемо з того, що Надя, без жодних перебільшень, уже зарекомендувала себе як одну з найкращих фахівчинь у своїй ніші. Чого-чого, а клепки в голові та спритності їй не бракує. До того ж, вона вже знає про «підводні камені» нашого бізнесу…

— «Підводні камені»? Так ось як ти це називаєш? Я не дозволю своїй коханій брати в цьому участь.

Схоже, брат очікував, що я відповім саме так, тож у нього уже був заздалегідь підготований план для такого розвитку подій.

— Зробиш це — я знову почну щомісяця переказувати кошти на твій банківський рахунок.

Отже, Степан збирався купити мене? І хотілося б принципово відмовитися, як це роблять герої фільмів, але я розумів, що гроші в теперішній ситуації зайвими аж ніяк не будуть. Зізнатися, мені набридло жити в однокімнатній квартирі та працювати звичайним барменом у нічному клубі. Якби я прийняв пропозицію брата, то зміг би втілити в життя нашу з Надею мрію про приватний будинок біля моря, десь поблизу Одеси, і забезпечити безтурботне існування, на яке ми, вважаю, повністю заслужили.

— Платитимеш мені удвічі більше, — поставив умову я, не бажаючи обмежуватися меншим.

Урешті-решт, мова йде про те, щоб поступитися власними принципами, а це дорогого коштує.

— Збільшу суму виплат на двадцять п’ять відсотків, —безапеляційно відрубав Степан.

І це здалося мені справжньою перемогою, оскільки насправді я розраховував, що брат розщедриться лише на десять. Я вдав, що ненадовго задумався, а тоді сказав:

— Гаразд.

На цьому наша розмова добігла до логічного кінця. Брат поклав слухаку, навіть не попрощавшись, бо вже й так отримав те, чого прагнув.

Після такого ентузіазм до кулінарії повністю затух, але я все ж продовжив готувати ризото, щоб хоч якось відволіктися від розмови, що чекала на мене після повернення Наді. Не варто було сумніватися, що легко точно не буде.

***

Надя повернулася додому в просто препоганому гуморі. Навіть не перевдягнувшись у домашній одяг, вона втомлено плюхнулася на диван і втупилася в стіну. Враховуючи телефонну розмову з братом, легко було здогадатися, що саме зіпсувало їй настрій, але мені не можна було демонструвати власну обізнаність, тому я сів поруч з нею, обійняв і турботливо запитав:

— Що трапилося, крихітко? Ти ж знаєш, що можеш розповісти мені буквально будь-що.

Надя подивилася на мене наповненими сльозами очима кольору похмурого неба перед грозою. І в той момент мені так захотілося ще мічніше пригорнути її до себе та відмовитися від домовленності з братом, але я вчасно нагадав собі, що винагорода вартуватиме всього цього. Так, доведеться піти на поступки та переступити через деякі принципи, проте за це на нас чекатиме винагорода у виді ідилії у затишному будиночку на березі моря.