Читати книгу - "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Глава двадцять восьма. Студент магічної академії.
Черговий постукав у двері кабінету ректора академії.
⁃ Пане ректор! Тут відвідувач з золотою табличкою просить його прийняти!
⁃ Нехай зайде!
Я відчинив двері і зайшов у кабінет. Ректором був літній чоловік, з сивим волоссям і в окулярах. Тонке, вкрите зморшками обличчя привертало увагу своїм великим гострим носом з горбинкою. Сірі його очі дивилися на мене з зацікавленістю. А ще він був сильним, це відчувалося. Скоріш за все, набагато сильнішим за мене.
⁃ Добрий день, пане Раман. - сказав я, глянувши на табличку з його імʼям на столі - Мене звати Аней.
Я простягнув йому свою золоту табличку. Ректор уважно на неї подивився і кивнув, ніби натякаючи, що я можу її прибрати.
⁃ Аней… Аней… Чи не той ви Аней, що кілька років тому влаштував різанину на королівських змаганнях у Матані?
⁃ О, пан ректор має гарну памʼять і уважний до дрібниць! - вирішив вдатися до лестощів я - Ви вірно кажете, я саме той Аней.
⁃ То що ж привело учня шановного Бога Війни Крука до стін моєї академії?
⁃ Пане Раман, не буду довго кружляти навколо, я хочу навчатися магії у вашій академії!
Тут зависла коротка пауза.
⁃ Пффф… Пффффф… Пфффаха-ха-ха-ха-ха! А-ха-ха-ха-ха!
Він сміявся так довго і натхненно, що я сам почав посміхатися.
⁃ Ох, пане Аней, вибачте! - він зняв окуляри і почав хусткою витирати сльози з очей - Але я давно вже не чув нічого кумеднішого за це… Сту-студентом магічної академії! Аха-ха-ха, Бойовий Предок, студентом магічної академії! Ха-ха-ха-ха!
А от вираз мого обличчя в цей час вже не був веселим і ректор нарешті це помітив.
⁃ Заждіть, пане Аней, то ви не шуткуєте?
Він подивився на мене вже серйозно.
⁃ Я маг третього кола, володію чотирма стихіями. Так, і я не шуткую, я серйозно.
⁃ Не несіть нісенітницю. Я бачу, що ви Бойовий Предок вищої ступені і що у вас взагалі немає жодного магічного кола.
⁃ Вірогідно, пане ректор, незважаючи на вашу силу і досвід, ви бачите не все, не сприйміть це за образу.
Здається, він почав злитися.
⁃ Пане Аней, - сказав він сухо - ви зараз городите таку нісенітницю, що протирічить базовому укладу цього світу! І лише через мою повагу до шановного Крука ви ще сидите у цьому кріслі, а не валяєтесь з розтрощеними кістками за воротами цієї академії!
⁃ Ні, пане Раман, ви трішки кривите душею, кажучи що лише з поваги до мого вчителя я ще сиджу тут. За ці секунди ви перебрали в умі тисячі варіантів, і хоч кожен з них казав, що ви мене подавите врешті-решт, та цією битвою ми розтрощимо усю академію разом з її студентами вщент і невідомо скільки з них зможе пережити таку катастрофу. Лише це зараз зупиняє вас від спроби надерти мені дупу.
Ректор мовчав і невідривно дивився на мене. Потім посміхнувся.
⁃ Ваша правда, люблю сильних і відвертих людей!
Я трішки розслабилася, але, як виявилось, даремно.
⁃ Чекаю вас на вступних іспитах за девʼять місяців! Наразі, прийом студентів на навчання на цей рік вже завершено!
⁃ Пане ректор, я сподіваюсь, що ви підете на невеличку поступку і зможете влаштувати вступний іспит для мене у стінах цієї академії. Девʼять місяців занадто довгий строк для очікування наразі для мене.
Ректор переможно усміхнувся.
⁃ Вибачте, пане Аней, але, хоча я і ректор, та правила є правила, я маю слідкувати як вони виконуються, а не порушувати їх, ще й особисто!
Он воно як ти. Ну що ж, настав час мого несподіваного козиря, котрого я сьогодні отримав біля воріт.
⁃ Гаразд, пане ректор, раз так… То зустрінемось на іспитах наступного року. - я встав і пішов до дверей. Та узявшись за ручку зупинився і продовжив - Забув повідомити, сьогодні на воротах двоє студентів без причини атакували мене!
Раман напружився і стис руками край столу.
⁃ О, не хвилюйтеся, вони ще живі. Але, ви знаєте, що кажуть правила до подальшої долі людей, котрі атакують власників ось таких золотих табличок. - я витягнув свого значка і помахав ним. - Здається, таких людей можна знищити на місці, адже це розцінюється як спроба похитнути баланс сил Північної Імперії, чи не так?
Ректор сидів непохитно, чекаючи що ж я скажу далі. Витягнути своїх студентів з халепи він і справді не міг.
⁃ Як жаль, що ви так принципово слідуєте правилам, адже аби ви на сьогоднішню дату призначили позачерговий іспит для недотепи абітурієнта, що запізнився на вступні іспити, то це можна було б розцінити як легку штурханину між недотепою абітурієнтом та студентами. Але зараз я не можу розцінити цей випадок інакше як спланований замах на мене магічною академією. Усього вам доброго, пане ректор!
Я вийшов і гримнув дверима. Цікаво, що ж переможе, гордість чи турбота за студентів? Не підведи, ректор, зараз стане ясно, хто ж ти є! Він нагнав мене аж на першому поверсі у вестибюлі. Швидко глянувши на двох студентів з синіми пиками, та впевнившись, що їх життю нічого не загрожує, він узяв мене під лікоть, не даючи піти геть.
⁃ Пане Анею, що ж ви прийшли так зарано? Адже іспит призначено на першу дня, а зараз лише одинадцята ранку! Гей, Арʼяна! - він гукнув студентку у вестибюлі - Проведи пана Анея у кімнату відпочинку і потурбуйся за його комфортне очікування, будь ласка!
Дівчина провела мене у світлу кімнату з чайним столиком і кількома диванами. Я сів на один з них і занурився у роздуми. Чесно кажучи, я
хвилювався за іспит. Ні, теорію я добре знав, завдяки конспектам Суі, та й у силі своєї магії не сумнівався. Але я був певен, що просто не буде, ректор точно ускладнить мені життя. Ну, не склав недотепа абітурієнт вступний іспит, та й не здав. Хай щастить наступного року. А от двох студентів він таким чином врятує. Я стріпнув головою. Хай буде що буде. Цікаво, як там Суі, вона ж десь поруч? Я тихцем відшукав її ауру. Так, в академії, але далеченько від мене. Я глянув на дівчину, що сиділа на дивані біля дверей.
⁃ Привіт, Арʼяна, я Аней.
⁃ Привіт.
⁃ У мене тут знайома навчається, її Суі звуть, знаєш її?
Дівчина задумалась, наче намагаючись пригадати.
⁃ Її ще бува Королева-Метелик кличуть.
Арʼяна трішки сіпнулася почувши це.
⁃ Вибач, тут дуже багато студентів, я не пригадую такого імені.
Та вона мені нагло бреше! Це щоб захистити Суі? Чи ні? Цікаво, дуже цікаво. До кімнати зазирнув хлопець.
⁃ Пане Аней, вас запрошено на іспит!
Я піднявся і пішов за ним. Ми довго йшли доріжкою між різних будівель, аж поки не зупинилися біля великої арени.
⁃ Вам сюди. - сказав хлопець відчиняючи великі стальні двері.
Я вийшов на арену, на трибунах якої знаходилось кількасот студентів.
⁃ Шановні студенти! - голос ректора гучно пролунав над нами - Сьогодні відбудеться незвична для нас подія. Один наполегливий абітурієнт, котрий запізнився на вступні іспити, дуже наполегливо просив ректорат академії на позачерговий іспит, щоб мати можливість навчатися тут, разом з нами. Зваживши на його щирість та величезне бажання приєднатися до нашого дружнього колективу, ректорат погодився, та за однієї умови - іспит має бути дійсно визначним, щоб жоден зі студентів не мав сумніву, що ця людина має право навчатися разом з ними. Тож правила іспиту наступні: абітурієнт має своєю атакуючою магію, і лише нею, пробити захист і перемогти нашого експерта з захисної магії, вашої улюбленої вчительки, магеси пʼятого кола, пані Анду! Заборонено використовувати будь-які артефакти, магічні сувої і будь якої сили, окрім власної магії! У абітурієнта є три спроби! Пані Анду, будь ласка, вийдіть на арену для проведення іспиту!
На арену вийшла світловолоса магеса середніх років. Я знав її!
⁃ Тьотя з туманного лісу?!
⁃ Шмаркач?! - вона теж одразу мене упізнала. - Нарешті! Ти пам’ятаєш, що я тобі обіцяла?
⁃ Ой, тьотю, не кажіть гоп з вашою то кваліфікацією…
⁃ Я тебе, гівнюк, просто знищу зараз!
З неба пролунав крик ректора:
⁃ Досить! Починайте вже, запамʼятайте - три спроби!
Ми замовили і розійшлись по різні сторони арени. Магеса одразу активізувала пʼять щитів мани, що розташувалися послідовно один за одним. Але, вони стояли перпендикулярно до мене. Не буде відводити удар в сторону? Настільки у собі впевнена? От же дурепа, вона ж так здохне. Я підняв голову до неба.
⁃ Пане ректор, боюсь, пані Анда постраждає з таким захистом. На арені присутні цілителі високого класу?
⁃ Ах ти виродок! - магеса спалахнула як сірник.
⁃ Не хвилюйся, я прослідкую, щоб усі лишилися цілими. Моєму рівню сили ти довіряєш?
⁃ Вашому так, - я знизнув плечима - слідкуйте уважно, пане ректор!
Я активував магію третього кола. Яскраво-червоне коло спалахнуло над моєю головою і моментально збільшившись опустилося на рівень моїх колін та почало повільно обертатись. У моїй руці зʼявилося закляття третього кола - вогняний спис. Люд на трибунах зітхнув і просунувся уперед - магія, без читання закляття в слух була доступною лише дуже вправним магам та мало того, вважалася чи не легендою. Я бачив, як Анда стала зібраною. Не використовуючи ані краплі аури, мої трансформовані кістки та мʼязи цього і не потребували, я метнув вогняний спис у Анду. Сталося те, що я казав - перпендикулярно виставлені щити мани моментально розлетілися на порох, і вістря вогняного списа встромилося у її живіт та почало палити їй нутрощі. Дідько! Ректор, ви ж запевняли! Та я даремно почав нарікати на ректора - його закляття шостого кола тримало мого вогняного списа за ратище, не дозволяючи йому спалити Анду вщент!
Застосувавши техніку послідовних кроків я миттю опинися поруч з магесою і штовхнув її, знімаючи з вістря. Вирвавши списа з закляття ректора, пожбурив його високо у небо, де і підірвав врешті-решт. Велетенська вогняна квітка розпустилася над територією академії, змусивши спрацювати десятки захисних заклять та амулетів на дахах будівель. Я витягнув пігулку відновлення і сунув її до рота Анді, після чого обпалена діра на її животі почала стрімко затягуватися. До нас підскочив Раман і цілителі, котрі відштовхнули мене убік.
⁃ З нею усе буде гаразд, - сказав - я дав їй пігулку відновлення.
⁃ Ходімо за мною! - ректор розвернувся на підборах, після того як магесу забрали.
Ми йшли мовчки до головної будівлі академії.
⁃ Що це була за магія? - запитав він, коли ми зайшли до його кабінету.
⁃ Це був вогняний спис, закляття …
⁃ Я знаю, що це було за закляття, не малий вже. Я запитав тебе, що це була за магія?
⁃ Ну, - я спробував йому пояснити - це звичайна магія, яку я переробив під себе самотужки. Я вчив магію по шкільних конспектах моєї подруги, котра навчається зараз у вашій академії. Але ж ви самі знаєте, воїни не можуть користуватися магією …
⁃ Досить, нічого не зрозуміло, але цікаво…
Він підійшов до свого столу і витягнув з нього значок.
⁃ Тримай! Звичайний курс магії тобі точно не підходить, тож приймаю тебе як вільного студента. Ти можеш сам обрати дисципліни і викладачів, які тобі цікаві, а також без обмежень користуватися бібліотекою академії.
⁃ Дякую, пане ректор!
⁃ Чекай, не так швидко! Є одна умова для того, щоб ти вийшов звідси з цим значком. Чи ти гадаєш, що усе так просто і тобі нічого не треба повернути взамін?
Хитрий старий лис!
⁃ Ти будеш виступати на усіх змаганнях між академіями Північної Імперії у нашій збірній і рознесеш їх усіх до біса!
⁃ Згоден! - я ошкірився. Я це люблю!
⁃ Запам’ятай, один програш - і ти повертаєш цей значок!
⁃ Програшу не буде, пане ректор!
⁃ Аха-ха-ха-ха! А старий Крук знайшов собі гарного учня! Аж заздрісно!
Що його так розвеселило?
⁃ Аней, я впевнений, коли ти досягнеш сьомого кола, жоден на цьому континенті не зупинить тебе, окрім Білих Близнюків!
⁃ Дякую за вашу віру у мене, пане ректор!
⁃ Ну добре, йди вже…
Я повернувся до дверей.
⁃ І ще одне, Анею! Я радий, що не спробував викинути тебе за паркан академії. Я не впевнений зараз, чи не опинився б там сам…
Я ще раз посміхнувся і вийшов.
Є! У мене вийшло! Академія готує випускників четвертого, пʼятого та шостого кіл, тож досягнення шостого кола тепер діло лише моєї наполегливості і бажання! Я тепер справжній Бойовий Маг! Я те, чого не існувало на цьому континенті!
Я горів бажанням похизуватися студентським значком перед Тотом та Мією. Ну, і перед Суі. Доречі, вона ж може повернутися додому, адже я ліквідував загрозу для неї. Віднайшовши її ауру рушив у той бік. Дорогою я ловив на собі зацікавлені погляди інших студентів, що, скоріш за все, було результатом шоу, влаштованого на вступному іспиті.
Я здалеку помітив знайому худорляву спину, вкриту довгим та блискучим, у променях, сонця волоссям. Суі сиділа на лавці поруч з доріжкою. Навколо неї стояли кілька студентів і щось говорили.
⁃ … коли тобі кажуть стрибати - ти будеш стрибати, безродна нікчема!
Хлопець поруч з нею вхопив дівчину за волосся і задер їй голову до гори, завівши руку для ляпаса.
Ого! Ще один смертник? Я застосував техніку послідовних кроків і вхопив його за підняту руку, вивертаючи йому плечовий суглоб. Гучний зойк не перекрив хрускіт кісток.
⁃ А ви сміливі, вилупки, раз зграєю напали на одну дівчину! Але є одна проблема - ви напали на мою дівчину!
⁃ Аней? Як ти тут опинився? - очі Суі стали круглими, мов золоті монети.
⁃ Ти хто такий? Ти знаєш, на кого напав?! - один з хлопців витягнув короткого магічного посоха та направив його на мене.
⁃ Та насрати мені!
Я лупонув їх жагою крові з такою силою, що вони як ганчірки посипалися на землю, хапаючи ротами повітря, не в змозі зробити вдих чи видих.
⁃ Ви, зграйка нікчем, сьогодні ще живі лише з тої причини, що я маю гарний настрій. Та надалі, вам краще зникнути за небокраєм, бо наступна наша зустріч так легко вам не минеться.
Я пожбурив їх аурою кудись у кущі та прибрав жагу крові.
⁃ Ну привіт, мала, чекала на мене?
Суі встала з лавки і обняла мене.
⁃ Ага!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.