Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko 📚 - Українською

Читати книгу - "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Становлення Бойового Мага" автора Andrii Noshchenko. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32
Перейти на сторінку:

Глава двадцять восьма. Студент магічної академії. 

Черговий постукав у двері кабінету ректора академії. 
    ⁃    Пане ректор! Тут відвідувач з золотою табличкою просить його прийняти! 
    ⁃    Нехай зайде!
Я відчинив двері і зайшов у кабінет. Ректором був літній чоловік, з сивим волоссям і в окулярах. Тонке, вкрите зморшками обличчя привертало увагу своїм великим гострим носом з горбинкою. Сірі його очі дивилися на мене з зацікавленістю. А ще він був сильним, це відчувалося. Скоріш за все, набагато сильнішим за мене. 
    ⁃    Добрий день, пане Раман. - сказав я, глянувши на табличку з його імʼям на столі - Мене звати Аней. 
Я простягнув йому свою золоту табличку. Ректор уважно на неї подивився і кивнув, ніби натякаючи, що я можу її прибрати. 
    ⁃    Аней… Аней… Чи не той ви Аней, що кілька років тому влаштував різанину на королівських змаганнях у Матані? 
    ⁃    О, пан ректор має гарну памʼять і уважний до дрібниць! - вирішив вдатися до лестощів я - Ви вірно кажете, я саме той Аней. 
    ⁃    То що ж привело учня шановного Бога Війни Крука до стін моєї академії? 
    ⁃    Пане Раман, не буду довго кружляти навколо, я хочу навчатися магії у вашій академії! 
Тут зависла коротка пауза. 
    ⁃    Пффф… Пффффф… Пфффаха-ха-ха-ха-ха! А-ха-ха-ха-ха!
Він сміявся так довго і натхненно, що я сам почав посміхатися. 
    ⁃    Ох, пане Аней, вибачте! - він зняв окуляри і почав хусткою витирати сльози з очей - Але я давно вже не чув нічого кумеднішого за це… Сту-студентом магічної академії! Аха-ха-ха, Бойовий Предок, студентом магічної академії! Ха-ха-ха-ха!
А от вираз мого обличчя в цей час вже не був веселим і ректор нарешті це помітив. 
    ⁃    Заждіть, пане Аней, то ви не шуткуєте? 
Він подивився на мене вже серйозно. 
    ⁃    Я маг третього кола, володію чотирма стихіями. Так, і я не шуткую, я серйозно. 
    ⁃    Не несіть нісенітницю. Я бачу, що ви Бойовий Предок вищої ступені і що у вас взагалі немає жодного магічного кола. 
    ⁃    Вірогідно, пане ректор, незважаючи на вашу силу і досвід, ви бачите не все, не сприйміть це за образу. 
Здається, він почав злитися. 
    ⁃    Пане Аней, - сказав він сухо - ви зараз городите таку нісенітницю, що протирічить базовому укладу цього світу! І лише через мою повагу до шановного Крука ви ще сидите у цьому кріслі, а не валяєтесь з розтрощеними кістками за воротами цієї академії! 
    ⁃    Ні, пане Раман, ви трішки кривите душею, кажучи що лише з поваги до мого вчителя я ще сиджу тут. За ці секунди ви перебрали в умі тисячі варіантів, і хоч кожен з них казав, що ви мене подавите врешті-решт, та цією битвою ми розтрощимо усю академію разом з її студентами вщент і невідомо скільки з них зможе пережити таку катастрофу. Лише це зараз зупиняє вас від спроби надерти мені дупу. 
Ректор мовчав і невідривно дивився на мене. Потім посміхнувся. 
    ⁃    Ваша правда, люблю сильних і відвертих людей! 
Я трішки розслабилася, але, як виявилось, даремно. 
    ⁃    Чекаю вас на вступних іспитах за девʼять місяців! Наразі, прийом студентів на навчання на цей рік вже завершено! 
    ⁃    Пане ректор, я сподіваюсь, що ви підете на невеличку поступку і зможете влаштувати вступний іспит для мене у стінах цієї академії. Девʼять місяців занадто довгий строк для очікування наразі для мене. 
Ректор переможно усміхнувся. 
    ⁃    Вибачте, пане Аней, але, хоча я і ректор, та правила є правила, я маю слідкувати як вони виконуються, а не порушувати їх, ще й особисто! 
Он воно як ти. Ну що ж, настав час мого несподіваного козиря, котрого я сьогодні отримав біля воріт. 
    ⁃    Гаразд, пане ректор, раз так… То зустрінемось на іспитах наступного року. - я встав і пішов до дверей. Та узявшись за ручку зупинився і продовжив - Забув повідомити, сьогодні на воротах двоє студентів без причини атакували мене! 
Раман напружився і стис руками край столу. 
    ⁃    О, не хвилюйтеся, вони ще живі. Але, ви знаєте, що кажуть правила до подальшої долі людей, котрі  атакують власників ось  таких золотих табличок. - я витягнув свого значка і помахав ним. - Здається, таких людей можна знищити на місці, адже це розцінюється як спроба похитнути баланс сил Північної Імперії, чи не так? 
Ректор сидів непохитно, чекаючи що ж я скажу далі. Витягнути своїх студентів з халепи він і справді не міг. 
    ⁃    Як жаль, що ви так принципово слідуєте правилам, адже аби ви на сьогоднішню дату призначили позачерговий іспит для недотепи абітурієнта, що запізнився на вступні іспити, то це можна було б розцінити як легку штурханину між недотепою абітурієнтом та студентами. Але зараз я не можу розцінити цей випадок інакше як спланований замах на мене магічною академією. Усього вам доброго, пане ректор! 
Я вийшов і гримнув дверима. Цікаво, що ж переможе, гордість чи турбота за студентів?  Не підведи, ректор, зараз стане ясно, хто ж ти є! Він нагнав мене аж на першому поверсі у вестибюлі. Швидко глянувши на двох студентів з синіми пиками, та впевнившись, що їх життю нічого не загрожує, він узяв мене під лікоть, не даючи піти геть. 
    ⁃    Пане Анею, що ж ви прийшли так зарано? Адже іспит призначено на першу дня, а зараз лише одинадцята ранку! Гей, Арʼяна! - він гукнув студентку у вестибюлі - Проведи пана Анея у кімнату відпочинку і потурбуйся за його комфортне очікування, будь ласка! 
Дівчина провела мене у світлу кімнату з чайним столиком і кількома диванами. Я сів на один з них і занурився у роздуми. Чесно кажучи, я
 хвилювався за іспит. Ні, теорію я добре знав, завдяки конспектам Суі, та й у силі своєї магії не сумнівався. Але я був певен, що просто не буде, ректор точно ускладнить мені життя. Ну, не склав недотепа абітурієнт вступний іспит, та й не здав. Хай щастить наступного року. А от двох студентів він таким чином врятує. Я стріпнув головою. Хай буде що буде. Цікаво, як там Суі, вона ж десь поруч? Я тихцем відшукав її ауру. Так, в академії, але далеченько від мене. Я глянув на дівчину, що сиділа на дивані біля дверей. 
    ⁃    Привіт, Арʼяна, я Аней. 
    ⁃    Привіт. 
    ⁃    У мене тут знайома навчається, її Суі звуть, знаєш її? 
Дівчина задумалась, наче намагаючись пригадати. 
    ⁃    Її ще бува Королева-Метелик кличуть. 
Арʼяна трішки сіпнулася почувши це. 
    ⁃    Вибач, тут дуже багато студентів, я не пригадую такого імені. 
Та вона мені нагло бреше! Це щоб захистити Суі? Чи ні? Цікаво, дуже цікаво. До кімнати зазирнув хлопець. 
    ⁃    Пане Аней, вас запрошено на іспит! 
Я піднявся і пішов за ним. Ми довго йшли доріжкою між різних будівель, аж поки не зупинилися біля великої арени. 
    ⁃    Вам сюди. - сказав хлопець відчиняючи великі стальні двері. 
Я вийшов на арену, на трибунах якої знаходилось кількасот студентів. 
    ⁃    Шановні студенти! - голос ректора гучно пролунав над нами - Сьогодні відбудеться незвична для нас подія. Один наполегливий абітурієнт, котрий запізнився на вступні іспити, дуже наполегливо просив ректорат академії на позачерговий іспит, щоб мати можливість навчатися тут, разом з нами. Зваживши на його щирість та величезне бажання приєднатися до нашого дружнього колективу, ректорат погодився, та за однієї умови - іспит має бути дійсно визначним, щоб жоден зі студентів не мав сумніву, що ця людина має право навчатися разом з ними. Тож правила іспиту наступні: абітурієнт має своєю атакуючою магію, і лише нею, пробити захист і перемогти нашого експерта з захисної магії, вашої улюбленої вчительки, магеси пʼятого кола, пані Анду! Заборонено використовувати будь-які артефакти, магічні сувої і будь якої сили, окрім власної магії! У абітурієнта є три спроби! Пані Анду, будь ласка, вийдіть на арену для проведення іспиту!
На арену вийшла світловолоса магеса середніх років. Я знав її!
    ⁃    Тьотя з туманного лісу?!
    ⁃    Шмаркач?! - вона теж одразу мене упізнала. - Нарешті! Ти пам’ятаєш, що я тобі обіцяла? 
    ⁃    Ой, тьотю, не кажіть гоп з вашою то кваліфікацією…
    ⁃    Я тебе, гівнюк, просто знищу зараз! 
З неба пролунав крик ректора:
    ⁃    Досить! Починайте вже, запамʼятайте - три спроби! 
Ми замовили і розійшлись по різні сторони арени. Магеса одразу активізувала пʼять щитів мани, що розташувалися послідовно один за одним. Але, вони стояли перпендикулярно до мене. Не буде відводити удар в сторону? Настільки у собі впевнена? От же дурепа, вона ж так здохне. Я підняв голову до неба. 
    ⁃    Пане ректор, боюсь, пані Анда постраждає з таким захистом. На арені присутні цілителі високого класу? 
    ⁃    Ах ти виродок! - магеса спалахнула як сірник. 
    ⁃    Не хвилюйся, я прослідкую, щоб усі лишилися цілими. Моєму рівню сили ти довіряєш? 
    ⁃    Вашому так, - я знизнув плечима - слідкуйте уважно, пане ректор!
Я активував магію третього кола. Яскраво-червоне коло спалахнуло над моєю головою і моментально збільшившись опустилося на рівень моїх колін та почало повільно обертатись. У моїй руці зʼявилося закляття третього кола - вогняний спис. Люд на трибунах зітхнув і просунувся уперед - магія, без читання закляття в слух була доступною лише дуже вправним магам та мало того, вважалася чи не легендою. Я бачив, як Анда стала зібраною. Не використовуючи ані краплі аури, мої трансформовані кістки та мʼязи цього і не потребували, я метнув вогняний спис у Анду. Сталося те, що я казав - перпендикулярно виставлені щити мани моментально розлетілися на порох, і вістря вогняного списа встромилося у її живіт та почало палити їй нутрощі. Дідько! Ректор, ви ж запевняли! Та я даремно почав нарікати на ректора - його закляття шостого кола тримало мого вогняного списа за ратище, не дозволяючи йому спалити Анду вщент! 
Застосувавши техніку послідовних кроків я миттю опинися поруч з магесою і штовхнув її, знімаючи з вістря. Вирвавши списа з закляття ректора, пожбурив його високо у небо, де і підірвав врешті-решт. Велетенська вогняна квітка розпустилася над територією академії, змусивши спрацювати десятки захисних заклять та амулетів на дахах будівель. Я витягнув пігулку відновлення і сунув її до рота Анді, після чого обпалена діра на її животі почала стрімко затягуватися. До нас підскочив Раман і цілителі, котрі відштовхнули мене убік. 
    ⁃    З нею усе буде гаразд, - сказав - я дав їй пігулку відновлення. 
    ⁃    Ходімо за мною!  - ректор розвернувся на підборах, після того як магесу забрали. 
Ми йшли мовчки до головної будівлі академії. 
    ⁃    Що це була за магія? - запитав він, коли ми зайшли до його кабінету. 
    ⁃    Це був вогняний спис, закляття …
    ⁃    Я знаю, що це було за закляття, не малий вже. Я запитав тебе, що це була за магія? 
    ⁃    Ну, - я спробував йому пояснити - це звичайна магія, яку я переробив під себе самотужки. Я вчив магію по шкільних конспектах моєї подруги, котра навчається зараз у вашій академії. Але ж ви самі знаєте, воїни не можуть користуватися магією …
    ⁃    Досить, нічого не зрозуміло, але цікаво… 
Він підійшов до свого столу і витягнув з нього значок. 
    ⁃    Тримай! Звичайний курс магії тобі точно не підходить, тож приймаю тебе як вільного студента. Ти можеш сам обрати дисципліни і викладачів, які тобі цікаві, а також без обмежень користуватися бібліотекою академії. 
    ⁃    Дякую, пане ректор! 
    ⁃    Чекай, не так швидко! Є одна умова для того, щоб ти вийшов звідси з цим значком. Чи ти гадаєш, що усе так просто і тобі нічого не треба повернути взамін? 
Хитрий старий лис! 
    ⁃    Ти будеш виступати на усіх змаганнях між академіями Північної Імперії у нашій збірній і рознесеш їх усіх до біса! 
    ⁃    Згоден! - я ошкірився. Я це люблю! 
    ⁃    Запам’ятай, один програш - і ти повертаєш цей значок!
    ⁃    Програшу не буде, пане ректор! 
    ⁃    Аха-ха-ха-ха! А старий Крук знайшов собі гарного учня! Аж заздрісно! 
Що його так розвеселило? 
    ⁃    Аней, я впевнений, коли ти досягнеш сьомого кола, жоден на цьому континенті не зупинить тебе, окрім Білих Близнюків! 
    ⁃    Дякую за вашу віру у мене, пане ректор! 
    ⁃    Ну добре, йди вже…
Я повернувся до дверей. 
    ⁃    І ще одне, Анею! Я радий, що не спробував викинути тебе за паркан академії. Я не впевнений зараз, чи не опинився б там сам…
Я ще раз посміхнувся і вийшов. 
Є! У мене вийшло! Академія готує випускників четвертого, пʼятого та шостого кіл, тож досягнення шостого кола тепер діло лише моєї наполегливості і бажання! Я тепер справжній Бойовий Маг! Я те, чого не існувало на цьому континенті!  
Я горів бажанням похизуватися студентським значком перед Тотом та Мією. Ну, і перед Суі. Доречі, вона ж може повернутися додому, адже я ліквідував загрозу для неї. Віднайшовши її ауру рушив у той бік. Дорогою я ловив на собі зацікавлені погляди інших студентів, що, скоріш за все, було результатом шоу, влаштованого на вступному іспиті. 
Я здалеку помітив знайому худорляву спину, вкриту довгим та блискучим, у променях, сонця волоссям. Суі сиділа на лавці поруч з доріжкою. Навколо неї стояли кілька студентів і щось говорили. 
    ⁃    … коли тобі кажуть стрибати - ти будеш стрибати, безродна нікчема! 
Хлопець поруч з нею вхопив дівчину за волосся і задер їй голову до гори, завівши руку для ляпаса. 
Ого! Ще один смертник? Я застосував техніку послідовних кроків і вхопив його за підняту руку, вивертаючи йому плечовий суглоб. Гучний зойк не перекрив хрускіт кісток. 
    ⁃    А ви сміливі, вилупки, раз зграєю напали на одну дівчину! Але є одна проблема - ви напали на мою дівчину!
    ⁃    Аней? Як ти тут опинився? - очі Суі стали круглими, мов золоті монети. 
    ⁃    Ти хто такий? Ти знаєш, на кого напав?! - один з хлопців витягнув короткого магічного посоха та направив його на мене. 
    ⁃    Та насрати мені! 
Я лупонув їх жагою крові з такою силою, що вони як ганчірки посипалися на землю, хапаючи ротами повітря, не в змозі зробити вдих чи видих. 
    ⁃    Ви, зграйка нікчем, сьогодні ще живі лише з тої причини, що я маю гарний настрій. Та надалі, вам краще зникнути за небокраєм, бо наступна наша зустріч так легко вам не минеться. 
Я пожбурив їх аурою кудись у кущі та прибрав жагу крові. 
    ⁃    Ну привіт, мала, чекала на мене? 
Суі встала з лавки і обняла мене. 
    ⁃    Ага!

1 ... 31 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko"