Читати книгу - "Система Маяк, Mary Uanni"

Тим часом в лікарні, Єва, Аліса і Марк, слухаючи новини про затримання батька Марка, почали усвідомлювати, що "Маяк" може мати ще більш глибокі наслідки. Вони вже не були просто жертвами — вони стали частиною складної гри, де кожен хід мав значення.

— Це все починається з нього, — проголосила Аліса, указуючи на новини в лікарні, де говорили про Олександра. — Він може знати більше, ніж ми думаємо.

— Але якщо він винен, чому він став злочинцем? — запитала Єва, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

— Можливо, це частина його плану, — сказав Марк, намагаючись зібрати свої думки. — Він хотів нас захистити, і це змусило його вчинити такі жахливі вчинки.

Аліса, злегка нахиливши голову, замислилася.

— Ми повинні дізнатися правду. Якщо "Маяк" так вплинув на його свідомість, ми повинні знайти спосіб дізнатися, як він це контролює.

Єва, згадавши про свої спогади, які почали повертатися до неї, відчула, як на серці знову з'являється тяжкість.

— Я не можу залишити це без відповіді. Я повинна дізнатися правду про "Маяк" і чому він з'явився в моєму житті, — сказала вона, намагаючись стати рішучою.

Марк і Аліса переглянулися. Вони знали, що це рішення може привести до небезпечних наслідків, але в той же час, це було єдине, що могло дати їм можливість врятувати себе і зупинити безлад, який створив "Маяк".

У лікарні, після всіх пережитих потрясінь, атмосфера була напруженою. Однак, намагаючись розрядити обстановку, Аліса вирішила розповісти про одну смішну ситуацію, яка сталася в школі.

— Знаєте, — почала вона, усміхаючись, — пам’ятаєте, як ми колись на уроці фізкультури грали в футбол? Я тоді думала, що зможу вразити всіх, і вирішила пробігтися з м'ячем. Але замість цього я вдарилася головою об ворота!

Єва, хоч і засмучена, не змогла не посміхнутися.

— Ти тоді виглядала, як справжня зірка! — підхопила вона, згадуючи, як Аліса сиділа на траві, тримаючи голову в руках, а її м'яч катився далі.

— А потім учителька з фізкультури сказала, що у тебе найгірше почуття м'яча, — додала Марк, сміючись. — Я ніколи не забуду, як ти намагалася зловити той м’яч, а він вдарився об твою ногу і вилетів прямо на лавку.

Аліса покачала головою, посміхаючись.

— Я ще досі переживаю за те, що спробувала вразити всіх своїми футбольними навичками, але натомість стала мемом у класі. Але знаєте, в ті часи хочеться повернутися. Все було простіше.

— Так, ми мали купу веселощів, — погодився Марк. — А зараз сидимо тут, з усім цим жахом навколо.

Єва, хоч і засмучена, відчула легкість у серці, коли спостерігала за своїми друзями. Це нагадав їй, що навіть у найтемніші часи можна знайти щось світле.

— І, до речі, ви ніколи не пробували створити нову гру? — спитала вона. — Наприклад, "Хто найгірший у футболі"? Вона могла б стати популярною у нашій школі!

Всі троє засміялися, уявляючи, як учні збираються на полі, намагаючись зрозуміти, як же грати в таку гру.

— Це може стати хітом, — погодився Марк. — Кожен, хто б’є м’яч, повинен пройти тест на самосвідомість!

— А потім під час перерви ми можемо запустити додаток для голосування, хто ж дійсно найгірший, — додала Аліса, сміючись. — І отримувати медалі, як "Золотий м'яч"!

З усмішками на обличчях, вони зрозуміли, що іноді сміх може стати найкращим ліком, навіть серед усіх труднощів. Нехай ситуація навколо них була серйозною, але їхня дружба та підтримка допомагали знаходити радість навіть у найтемніші моменти.

Коли сміх стих, Єва подивилася на своїх друзів і знову відчула теплоту в серці.

— Знаєте, незважаючи на все, я б не хотіла, щоб ми були деінде. Ми можемо впоратися з будь-чим, якщо ми разом, — сказала вона, відчуваючи, як їхня єдність стає міцнішою.

Ця маленька жартівлива розмова знову підняла настрій друзям і допомогла їм забути про серйозність ситуації, хоча б на короткий час. Вони знали, що попереду їх чекатимуть нові труднощі, але в цю мить їм було легше, і це дало їм сил рухатися далі.

Аліса, усміхаючись, почала згадувати:

— А пам’ятаєте, як ми вирішили піти на піший похід? І в той момент, коли ми піднімалися на гору, я думала, що помру! Але потім ти, Єво, запропонувала грати в гру "Хто зможе протриматися без води найдовше?" І ми забули про втому.

— Я ж казала, що це не дуже хороша ідея, — з усмішкою сказала Єва. — Ми просто привели себе в глухий кут!

— Але це була одна з найвеселіших подорожей! — додав Марк. — А коли ми дійшли до верху, наші обличчя були червоні, і всі думали, що ми знову "попалися"!

Ці веселі спогади заповнили палату сміхом і теплом. Вони зрозуміли, що, незважаючи на те, що їхнє теперішнє життя було сповнене стресу та тривог, моменти радості і сміху завжди зможуть їх підтримувати.

Аліса з усмішкою почала згадувати:

— А пам’ятаєте, як ми влаштували змагання, хто зможе більше разів прокрутитися навколо себе, не впавши?

Марк засміявся:

— О, так! Ти зламала наш рекорд, але в момент, коли намагалася закінчити, ти просто зламалася в траву!

Єва кивнула, намагаючись стримати сміх:

— І твої батьки думали, що ти серйозно поранена, але насправді ти просто каталася, сміючись!

Аліса вигукнула:

— Я все ще пам’ятаю той момент, коли ти сказала, що "всі найкращі ідеї приходять, коли ти кружляєш". Чи не забула про це?

Тоді Єва знову почала сміятися, згадуючи ще один випадок:

— А ще, як ми вирішили піти на піший похід до лісу? І в момент, коли ми намагалися зібрати ягоди, Марк, ти наступив на слизький камінь і впав просто в кущі!

Марк підняв брови, намагаючись зображати серйозність:

— Я просто перевіряв, чи там справді є ягоди. Сказав же вам, що у мене чуття!

Аліса сміялася, згадуючи:

— І потім ти вирішив "виправити" ситуацію і став намагатися дістати себе з кущів, але в результаті тільки заплутався!

Єва додала: