Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

  Залишки дня Емілія була вільною, бо Софійка пішла гуляти з Поліною. Тому, вона мала змогу відпочити та зробити щось для себе. Але натомість не могла розслабитися, заспокоїтися і виглядала занадто схвильовано, що це не залишилося не помітним навіть для Нелі.

-Може поговоримо, розповіси мені, що тебе так турбує,- запропонувала подруга Емі, коли вони вдвох лишилися на кухні,- а в тім я і так здогадуюся. Ти така через нашого Ігоря Олександровича. Емо, я ж не сліпа і бачу як він на тебе дивиться, як пожирає тебе очима, а тобі це приємно.

-Ти помиляєшся,- обурилася Емілія,- я заміжня і кохаю свого чоловіка. А… Ігор Олександрович ніякими очима мене не пожирає, він порядний чоловік. Отож, тобі здалося і не більше.

-Звісно, що він порядний,- Неля сіла поруч з Емілією,- але через нього ти спокій втратила. Сьогодні так взагалі така вся напружена з самого ранку.

-Ще раз повторюю, Неля, тобі все це здалося. Ти не забувай, такі як я не в його смаку,- нагадала Ема їй.

-А може у нього смаки змінилися,- зауважила Неля,- блондинки набридли…

-Неля, річ в тому, що я Олега бачила…, здається це був він,- Ема перебила Нелю сказавши справжню причину її стурбованості на цей момент,- я гадала спочатку, що це галюцинації, але все далі й далі переконуюся у тому, що це був він.

-Невже повернувся з Антарктиди? А тебе тоді чому не повідомив?- Неля перемкнулася на іншу тему.- Ти йому телефонувала?

-Телефон не відповідає. Я взагалі гадаю, що він ні до якої Антарктиди і не їздив. Надурив мене, щоб до іншої піти, бо я їх разом бачила,- Емілії відчувала потребу з кимось поділитися своїми переживаннями.

-Ти що його з іншою бачила? Нічого собі!!! А чому не підійшла до них та не влаштувала скандал? Ну, не мерзотник же,- продовжувала дивуватися Неля співчутливо дивлячись на подругу, - треба було не тільки йому, а їй все волосся не тільки на голові повиривати, щоб знала як на чужих чоловіків кидатися.

-З ними була ще дитина,- додала Емілія,- хлопчик, якому десь один рік не більше і мені здалося, що він дуже схожий на Олега. Неля, в Олега є син від іншої. Тепер я розумію, чому він не хоче мати дітей зі мною, бо у нього вже є.

-Але може бути і так, що ти помиляєшся,- Нелі стало ще відчутніше шкода Емілію.- Ти ж нічого напевне не знаєш і це можуть бути тільки твої здогадки. Можливо ти зовсім і не Олега бачила… Що тепер будеш робити?

-Я не знаю. Неля, я так втомилася. Мабуть, піду до своєї кімнати, відпочину,- Ема підвелася.

-Звісно йди, відпочинь. Бо можливо ти через перетомлення вже і не знаєш кого бачиш перед собою,- хотіла було пожартувати Неля та відразу зрозуміла, що це недоречно і тоді тільки махнула рукою,- йди відпочивай поки є вільна хвилина.

  Ема погодилася з подругою, що все можливо та вийшла з кухні. Перед тим як піднятися на другий поверх до своєї кімнати вона зупинилася у вітальні. Постояла декілька хвилин спостерігаючи як Софійка зі своєю старшою сестрою, переглядали світлини на планшеті та весело обговорювали їх. Ему порадувало те, що Поля добре відноситься до своєї сестрички незважаючи на свою зухвалу поведінку та пихатий, гордовитий характер.  У них  все добре. А чи буде все добре у неї?

  Вже знаходячись у своїй кімнаті Емілія намагалася зосередитися на своїх думках. Пригадувала знову і знову того чоловіка якого бачила у сквері. Це точно Олег. Вона не може помилятися, вирішила врешті-решт. Отож, виходить Олег не один рік зраджував їй, мав іншу сім’ю.

-Я відмовляюся в це вірити,- сказала Емілія у голос лежачи на своєму застеленому ліжку та вдивляючись у стелю,- цього не може бути. Але як у цьому мені переконатися напевне?

  Вона підвелася з ліжка та взяла до рук смартфон, набрала номер чоловіка. Знову недосяжний. Але рано чи пізно він їй зателефонує і тоді вона у нього все розпитає. Але питання у тому чи буде Олег відвертий з нею. Ну звичайно, що ні. Почне все заперечувати та ще й назве її ненормальною, божевільною. Почне доводити їй, що він зараз в Антарктиді, займається науковими дослідженнями.

  І тут, раптом, Емілія пригадала як Ігор говорив про те, що має друга,  який працює приватним детективом. А чом би й ні? Без сумніву приватний детектив допоміг їй би з’ясувати всю правду, зібрав би докази. Та головне, вона точно буде знати, як бути далі, приймала б конкретне рішення. І якщо все ж таки підтвердиться, що її здогадки є вірними, то її життя зміниться назавжди. Та про це не буде зараз думати. Зараз потрібно подумати про інше.

  Чим вона оплатить послуги приватного детектива? Бо за свої послуги він назве суму, яку вона не зможе виплатити. Можливо... Емілія підвелася з ліжка та підійшла до вікна. Однак, найбільше її турбувало те, що як не крути, а їй доведеться звернутися до Ігоря. А це відтепер для неї стало не так вже і просто. Ігор напевно гадає, що вона до нього проявляє інтерес. І, за словами Нелі він теж до неї небайдужий. А ще, її так сильно тягне до нього.

 Але  якщо вона все ж таки хоче дізнатися правду, то без послуг приватного детективу їй ніяк не обійтися. А вона хоче дізнатися, їй край як це потрібно.  Тому, після довгих роздумів Емілія прийняла остаточне рішення і вже зранку підійшла до кабінету Ігоря, який знаходився на першому поверсі, постукала.

-Заходьте,- почула його голос і відразу ніби закам’яніла, раптом зникла сміливість,- я кажу, заходьте.

  Емілія зробила глибокий вдих- видих та зібрала всю свою волю, відчинила двері кабінету зайшла  досередини.

-Доброго ранку Ігорю Олександровичу,- привіталася вона.- Чи знайдеться у вас декілька хвилин для мене?

-Доброго ранку Емо,- привітався він взаємно.- Трапилось щось з Софійкою?

-З вашою донечкою все добре, з нею нічого не трапилося, скоріше це у мене трапилося,- Емілія намагалася говорити рівно, водночас долаючи ніяковіння, яке її раптом охопило, - я до вас із проханням.

-Виконаю будь-яке ваше прохання,- відповів відразу Ігор пропонуючи жестом руки присісти їй у крісло, яке стояло навпроти письмового столу за яким він теж сидів.- З вами все добре?