Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

- Вибач мені, друже, за такі різкі слова, - сказав Андрій, уважно подивившись на Олега. - Але я мушу тобі сказати прямо те, що не міг сказати раніше, коли ти був у шлюбі. Те, що було в тебе із Софією, не можна назвати справжньою сім'єю. Одна суцільна показуха. У мене в сім'ї теж не супер, але ми так із дружиною домовилися, вона не проти моїх пригод. Розуміє, що мені різноманітність потрібна. Їй головне, щоб у мене дітей на стороні не було. А твоя зразкова на вигляд дружина вічно їздила по курортах і займалася своїми справами. Хто знає, чим вона там себе розважала в екзотичних країнах. До того ж ви навіть спали в різних кімнатах! Це якась пародія на сімейне життя. Та ще й ревнувала як божевільна. Ти хоч спав із нею? - продовжив Андрій, уважно дивлячись на друга. - Як ти, здоровий чоловік у самому розквіті сил, узагалі все це витерпів?

Олег відвів погляд, немов захоплений зненацька цим прямим і нетактовним запитанням. Напівпосмішка сповзла з його обличчя. Олег зітхнув і похитав головою. Друг мав рацію.

- Я все життя був відданий Софії, як вірний пес. Але навіть я в такому шлюбі хоча б кілька разів на місяць займався з дружиною сексом. Хоч і без вогника, але в нас це було.

Андрій зі співчуттям подивився на Олега:

- Ех, Олеже, - зітхнув Андрій, - Я боюся уявити, наскільки порожнім і безглуздим був твій шлюб усі ці роки. То була каторга! Ніякого розуміння, ласки, розділеної насолоди...

Він налив ще коньяку в келихи і продовжив м'якше:

- Я справді хочу, щоб і в тебе була можливість пізнати справжню пристрасть, а не цю сімейну оману. Можливо, варто спробувати почати все спочатку з кимось іншим, хто цінуватиме тебе і піклуватиметься про тебе по-справжньому. Хоча як на мене, краще заведи собі ні до чого не зобов'язуючі стосунки. А краще відразу кілька.

Андрій затих, помітивши, що очі друга похмуріли, а рука злегка здригалася, коли він підніс келих до губ. Він зрозумів, що зачепив занадто болючу тему.

Вечір продовжився до пізньої ночі. Олег і Андрій неабияк набралися, сидячи у вітальні і згадуючи минулі часи, мрії молодості та свої нинішні розчарування. Розлитий у келихи коньяк розв'язав язики, і друзі відверто говорили про найбільш потаємні речі - зруйновані ілюзії, про незадоволені бажання, прикрощі.

Годинник показував уже за північ, коли вони в знемозі розійшлися. Андрія відвіз додому його шофер. Олег, злегка похитуючись, відчинив вікно в спальні, впускаючи потік прохолодного весняного повітря. Він сперся на підвіконня, вдихаючи пянкі запахи ночі й розглядаючи зорі на небі.

У душі в нього панував неясний безлад почуттів - провина перед сином, спустошення від думок про подальше самотнє життя. Але водночас зароджувалася і якась відчайдушна рішучість почати все спочатку, розірвати задушливі кайдани і здобути свободу. Минуле потрібно залишити позаду, рухатися вперед.

Вранці він зателефонує синові й постарається налагодити стосунки. А щодо дружини... Що ж, з часом він вирішить, як вчинити. Зараз потрібно просто рухатися далі, до нового життя.

Зачинивши вікно, Олег ліг у ліжко і швидко заснув мертвецьким сном.