Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Фу, Келі! Як ти можеш? – Відходить. – Ви робили це на нашому ліжку? 

– Дан, досить! Це моє життя, мій будинок і моє ліжко! 

– Але ж..

– Ми розійшлися. Все. Нас більше немає і ти втратив право лізти у моє життя в той момент, коли переспав з тою жінкою! 

Даніель мовчить, бо в нього немає аргументів. Я сказала правду, яку він можливо не хотів усвідомлювати. Не я винна в тому, що нашим стосункам прийшов кінець. 

– Якщо це все, то йди. – Повертаюся до нього спиною. 

– Одне питання… Ти зустрічаєшся з Адамом? 

– Яке тобі діло? 

– Просто цікаво. 

– А я просто не хочу відповідати. 

– Отже, ви не в стосунках.

– Ми пара, – знову повертаюся обличчям до нього. – Задоволений? 

– Чому одразу не хотіла так сказати? 

– Просто не хотіла! Даніелю, йди звідси, – вказую рукою в бік виходу. – Ще раз так зробиш, і я буду вважати це за вторгнення. Поліція приїжджає швидко. 

– Зрозуміло. 

Нарешті крокує до виходу і далі я чую грюк дверей. Пішов. Що за божевільний ранок? 

♡♡♡

Я відпочивала на горищі за переглядом серіалу, коли на мобільний надійшло повідомлення. Писала Трейсі, про те, що прилітає за два дні і хоче зустрітися. Я погодилася. Знову буду розказувати їй про зміни у своєму житті. Щось їх забагато за останній місяць. Відклавши телефон, я продовжила дивитися серіал. 

*** 

Було вже близько одинадцятої години вечора, коли подзвонили в двері. Вже пізно, щоб приходити у гості. Це точно батько. Було трохи лячно йти відчиняти, але з іншого боку я тільки й чекаю на зустріч з ним. 

– Хто там? – Відповіді немає. – Питаю хто там?! 

– .. придурок.. – П’яний голос. Це Адам. 

Відкриваю двері і бачу чоловіка, що сидить по ліву сторону від дверей на газоні. 

– Ти що тут забув? 

– Мені піти? 

– Було б чудово. – Починає підводиться на ноги, але не втримує рівновагу і падає прямісінько обличчям на газон. – Господи, Адам! 

Перевіряю чи живий він. Дихає, але навіть не думає вставати. 

– Ти що робиш? – Мовчить. – Адам, ти хочеш потрапити завтра на перші заголовки новин? “П'яний син Чандлерів спить на газоні. Він пес чи його вигнали з дому?”  

– Краще б я вже був собакою..  Келі, я і так буду на перших сторінках усіх новин. 

– Чому? – Сідаю на газон. – Що ти знову наробив? 

– Підпалив машину. 

– Чию? – Перевертається на бік і дивиться на мене. 

– Свою. 

– Навіщо? 

– Бо я золотий хлопчик, який робить всіляку дурню… От побачиш, завтра саме так і напишуть! 

– А якщо серйозно? – Сідаю ближче до нього. 

– Сьогодні… сьогодні річниця смерті. 

– Хто помер? – Не дуже тактовний вопрос. 

– Мій найкращий друг… Кріс. 

– Як він помер? – Адаму боляче і це важко не помітити. 

– Кріс любив мотоцикли. Йому було вісімнадцять, коли він купив свій перший байк.. А вже у двадцять один він загинув в автокатастрофі. У нього залишилася вагітна дівчина. 

– Який жах. Тобі зараз дуже боляче, – проводжу рукою по його волоссю. – Але тобі треба поспати… Бажано у ліжку. 

– Я не хочу. 

– Адам, ти ж розумієш, що спати на вулиці погана ідея? 

– Чому? – Перевертається на спину. – Погода чудова.

– Гаразд, тоді будемо спати на вулиці. 

За роки дружби з Трейсі я зрозуміла, що коли нам було погано ми завжди підтримували навіть найбожевільніші ідеї одна одної. Тож з Адамом я вирішила вчинити так само. 

– Яке гарне небо.

– Давно не бачила стільки зірок. Неймовірно. 

Ми мовчки лежали й дивилися на небо. Земля холодна, тож я сподіваюся, що ми не захворіємо. 

– Визнаю, спати на вулиці – погана ідея! 

– Ти сам це сказав. – Підводжуся і допомагаю йому встати. – Ну ти і важкий! 

– Це ти слабачка! 

– Ти ще сперечатися зі мною будеш? 

– Ти завжди зі мною сперечаєшся, – бурмоче під ніс. 

– Тримайся за мене. 

Якось ми дійшли до будинку, але от дійти до ліжка це був ще той квест. Адам піднімався на три сходинки, а потім спускався. Робив він так разів п'ять, а потім взагалі пішов на кухню і почав шукати їжу у холодильнику. Поскаржився, що немає нічого солодкого і пішов до вітальні. Я просто стояла й спостерігала за цим, а потім дістала телефон і почала знімати. Я встигла увімкнути запис саме у той момент, коли чоловік став ногами на диван і почав знімати одяг. 

– І що це ти робиш? – Не звертає на мене уваги. – Адам! 

– Я буду тут спати, що не зрозуміло?! 

– Тобі принести постільна білизну? 

– Ні.. так.. не знаю. – Він вже зняв піджак та ремінь зі штанів. – В тебе є.. 

– Що? 

– Ну.. ця..

– Піжама? 

– Ні! Подушка, – повертає голову у мій бік і помічає телефон. – Ти знімаєш відео? 

– Ні, я знімаю компромат. – Це помста за відео, що він зняв тоді. 

– Келі, вимкни запис! 

– Не хочу, – сміюся.

– Я зараз заберу телефон.. я не жартую! 

Злізає з дивану і йде у мій бік, тож мені доводиться тікати від нього. 

– Не маєш права забирати телефон! 

– Це незаконна зйомка! 

Втрачаю пильність і опиняюся у кутку. Вимикаю запис й ховаю телефон у кишеню.

– Я зупинила, все. – Адам продовжував наближатися. 

– Віддай телефон і я видалю відео! 

– Не хочу. 

– Тоді доведеться забрати силою. 

Наступну хвилину ми боролися за мій телефон і я змогла втримати його у своїй кишені. 

– Адам, вважай це помстою за те відео, що зняв ти з моєю участю.

– Ти така гарна, – дуже неочікувано каже комплімент. 

– Що? Ти чого це? 

Адам дуже близько до мене і це погано. 

– Келі… не важливо. – Відходить від мене. – Я піду спати. 

– Гаразд. 

Робить два кроки вперед, але потім різко повертається і вмить опиняється біля мене. 

– Адам..

– Можеш вбити мене, але я зроблю це. 

– Що? – Нахиляється і цілує мене. 

Такого я точно не очікувала. Рука Адама опиняється на моїй шиї і він поглиблює поцілунок, але найдивніше те, що я навіть не намагаюся його відштовхнути. За хвилину Адам перериває поцілунок й мовчки йде на диван, лягає і вкриває себе піджаком.