Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Слідами дощу, Taras Havrysh 📚 - Українською

Читати книгу - "Слідами дощу, Taras Havrysh"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Слідами дощу" автора Taras Havrysh. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31
Перейти на сторінку:
«Останній Вальс»

Анна приїхала до будівлі закинутого інтернату. Надворі вирувала шалена гроза: злива стікала холодними потоками, небо раз у раз розрізали білі блискавиці. Вона прислухалася й раптом почула: з даху лунав вальс. Серце підступило до горла. Це було запрошення.

Витягнувши пістолет, вона швидко оглянула будівлю й помітила пожежні сходи, що вели нагору. Вона знала, що дертися по них у таку погоду небезпечно, але заходити всередину ще ризикованіше. Ступивши на сходи, вона відчула, як під ногами ковзає мокрий метал. Крок за кроком, тримаючись за слизькі перила, вона лізла вгору, а музика ставала все гучнішою.

Добравшись до даху, вона застигла. Перед нею розгорталася сцена, від якої кров холонула в жилах. На краю даху стояв чоловік у чорному одязі, капюшон закривав його обличчя. Він плавно рухався, повторюючи: раз-два-три, раз-два-три… Поруч, загорнутий у плівку від дощу, крутився старий грамофон, з якого лунала мелодія.

Розряд блискавки освітив усе навколо, а грім вдарив так гучно, що здавалося, ніби небо вибухнуло.

Чоловік різко розвернувся й закричав у ніч: — О, так! Чорт забирай, яка прекрасна погода!

Він відкинув капюшон, і Анна відчула, як у неї похололо всередині. Вона згадала його. Він сидів поруч із нею в парку.

— Ми з тобою вже зустрічалися, — промовив він, усміхаючись. — Нас більше пов’язує, ніж ти можеш уявити.

— В мене немає нічого спільного з таким виродком, як ти! — різко відповіла вона, тримаючи пістолет на прицілі.

— О, ти помиляєшся, — його голос був спокійний, навіть лагідний. — Ти прийшла сюди, бо шукала мене. Як і всі інші… Але ти інша. Ти була тут, у цьому інтернаті. Зі своїм батьком. Я заздрив тобі…

— Досить! — крикнула Анна. — Руки за голову, інакше я стріляю!

Він не поворухнувся. Лише дивився на неї пильно, майже із захопленням.

— Хочеш знати? Хочеш знати?! — його голос раптово став різким. — Я був звичайним хлопчиком, але в мене вкрали дитинство! Спочатку батьки — вони били мене, закривали в підвалі, морили голодом. А потім вона…

Анна не кліпала. Він зробив крок уперед.

— Вона била мене щоночі, — його голос затремтів. — Грала на роялі й змушувала танцювати. Раз-два-три, раз-два-три… А потім підходила, хапала за підборіддя й питала: ти боїшся мене? Вона отримувала від цього насолоду! Але знаєш, що найцікавіше? — його губи розтягнулися в страшній усмішці. — Я перестав боятися. І коли вона це зрозуміла… вона почала бити мене сильніше.

— Ти боїшся мене? — він перекривив її голос, очі його блищали від шаленства. — Так питала вона! І тоді я вирішив: час запитати її про це!

Його сміх розітнув ніч. Анна стояла як укопана, пальці стискали рукоятку пістолета.

— Я зайшов до її кімнати тієї ночі, — його голос став майже ніжним. — Витягнув ніж, який вкрав на кухні. Вона лежала на підлозі, п’яна, сміялася. Я пройшовся лезом по її обличчю. Вона впала…

Він зробив глибокий вдих і закрив очі.

— Вальс замовк. Грім вдарив так, що аж стіни здригнулися. І я відчув… свободу. Я наносив удар за ударом, поки не почув її останній зітх. І знаєш що? Це було… прекрасно.

Анна більше не могла слухати.

— Досить! — крикнула вона, навівши пістолет прямо йому в голову.

Вдалині загорілися проблискові маячки. Він засміявся.

— Анно, твій батько вчив тебе укладати угоди? — його голос став рівним, холодним.

— Які ще угоди?!

— Останній вальс. Ти й я. І я здаюся.

Анна застигла.

— Береш наручники, пристібаєш мене до себе. Ми танцюємо — і я твій. Усі козирі в твоїх руках.

Вона зневажала його. Кожна клітина її тіла кричала: не ведися!. Але вона зробила крок уперед.

— Один хибний рух — і я стріляю.

Вона дістала наручники, пристебнула його до себе. Серце билося так, ніби ось-ось вистрибне з грудей. Вальс продовжував лунати. Він узяв її за руку… і вони почали танцювати.

Його рухи були плавними, легкими. Раз-два-три, раз-два-три… Їхні ноги ковзали мокрим дахом, блискавки освітлювали їх, наче прожектори на сцені. Він не зводив з неї очей.

Вони були на краю. Анна не помітила, як це сталося.

— Ти прекрасна, — прошепотів він і посміхнувся.

Грім ударив. Він нахилився назад… і полетів униз, потягнувши її за собою.

Вітер свистів у вухах. Її очі розширилися від жаху.

Їхні тіла вдарилися об тверду мокру землю.

Гроза тріумфувала.

ОСТАННІЙ ВАЛЬС СТАНЦЬОВАНО.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 ... 30 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідами дощу, Taras Havrysh», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Слідами дощу, Taras Havrysh» жанру - 💛 Детектив/Трилер:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Слідами дощу, Taras Havrysh"