Читати книгу - "Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко"

Це був справжній світанок. З промінчиками вранішнього сонця і легкістю двох молодих тіл, що лежали нарізно в безмовному очікуванні одне на одне.

- Доброго ранку! – Звернувся Тіно до Мальви. Як спалось на новому місці?

- Чудово, наче побувала в казці! Та воно і не зовсім нове – якийсь рік. Я завжди спала на цій софі. А ліжко дістала для Ретти. Якось перед моїм першим від'їздом до моря ми теж провели тут удвох ніч. Нарозмовлялись, ледь не до самого ранку.

- То як буде далі? Мені з'їхати?

- Так, Тіно, з'їжджай не мешкаючи … до мене – і вона захихикала.

Двічі повторювати не довелось – хлопець вмить плигнув в її тенета, тільки з поспіхом мовивши:

- Вибач, я без речей …

Коли о восьмій до кімнати зайшла Тіла з тацею сніданку на двох, Тіно вже сидів одягнутий, а Мальва причепурювалася біля балкона, підставивши обличчя ласкавим промінчикам першочервневого сонця.

- Як ви, молодята? Думали, що старенька, а ні слухом, ні духом? Погана була б з мене тоді берегиня. Все відчуваю. От бачу вже поганенько, та слух і нюх мені не зраджують. У вас тут вчора були гості?

- Так, тьотя Тіла, гості. Он, Тіно запросили бути дружкою. Схоже, вчора були заручини.

- І хто ж за молодого? Певно, твій друг з Парижу? Отой П'єр?

- Ні, П'єр давно жонатий. На Ретті.

При цих словах старенька гучно сперлась о стілець і здивовано перепитала:

- На Ретті?! Вона ж ніколи про чоловіка не згадувала. В чому справа?

- Так вони посварилися і він втік від неї. Вчора, кінець-кінцем, з'їхались остаточно.

Від останніх слів по спині Мальви пробіг холодок. Але дівчина швидко опанувала себе.

- Бачиш, яка скритна. Та я її бідолаху розумію: "Не сип мені сіль на рану і не кажи навзрид…" – спритно процитувала Тіла шлягер 80-х.

"Як влучно до місця" – подумав про себе Тіно. "Старенька, старенька, а ще такий гострий розум і реакція!"

Мальва, зачувши бабусину репліку, обернулась із широкою посмішкою:

- А як там далі в пісні?

- Цікаво? Пошукай у В'ячеслава Добриніна, дівчинко.

- То хто ж одружується, розповіси нарешті?

- Аля виходить заміж, тьотя Тіла. За такого собі Анатоля, бізнесмена.

- Алюся-хитруся?! У який раз! Ото вже жіночка — веселої вдачі! Пам'ятаю її милою крихіткою на руках у Басса. Така мала, а допитлива. Носика вткне у папери на басовому столі та водить ним, наче читає. Уявляєте картинку?! Оченята гострі-гострі. Якось вночі в за лаштунками цирку, біля звіринця на них наштовхнулась: зелені, палають наче фосфорні. Жах! А ще сичить наче пес. Сичить і лащиться, лащиться. Хитруся! І знаєте до кого вона загравати бігала? – До лева! Цар просовував крізь пруття свою лапу і дозволяв їй чухати об неї свою мордочку. Я думала це така любов. Прослідкувала вдень. Те що побачила дотепер не забула: бенефіс одного актора! Льви – на арені, а наша Аля забралась на тумбу перед усіма звірами, підбоченилась і здається, от-от щось скомандує. А вони, піджались, особливо гібон – забився в дальній кут своєї кунсткамери, дрижаки пускає. Думаю собі, що воно за чудеса? І, знаєте, здогадалась: левиний запах відчули! Мабуть, зовсім вона їм розум заплела – вважали, що Цар перевтілився в малу і грається з ними! От така розумниця, наша Аля.

Що їй бізнесмен – фісташок.

- Цього разу, здається, у неї по-справжньому, заперечив Тіні. Точно.

- Дай то Боже! Я все ж її люблю, бешкетницю. Одного разу допомогла мені ґудзика від костюма П'єро знайти. Загубився перед самим виходом. Такий фасонний, нічим не заміниш. А мала знайшла.

- Може сама і відкусила, кинула Мальва, сміючись. Познайомились вчора. Дійсно, - дотепниця!

- Добре, забалакала стара вас тут. Ти не скривдь її, хлопче, гляди, - посміхаючись киваючи в бік Мальви, мовив "човник" і виплив з кімнати.

- Бачиш, яка вона в нас. Свого часу всі дівчата шукали в неї поради. Мудра наша костюмерка. Гарні були часи …

- Знаєш, Мальва, - хлопець не договорив, бо губи дівчини закрили його рота. Так вони простояли декілька хвилин …

- Знаєш, у мене є ідея: відродімо театр. Що скажеш?

- Грандіозно! Квест-вистави. Авдиторія – не більше 3-4 особи одночасно.

Відкриємо свій інтерактивний хостинг, розмістимо рекламні ролики про декілька інтермедій, які потенційні учасники зможуть самостійно адаптувати на свій смак і – вперед!

- А сам квест – це неоприлюднена частина за участю кожного з нашого кола. Уяви тільки, продовжив розвивати ідею Тіно, в розпал дійства, коли учасники, переодягнувшись в наші костюми, щось там грають, з'являється Басс зі своєю пліткою! Тут вже без підгузка ніяк. Або Мар з "букетом" п'явок, чи Зіллі з паяльною лампою? Супер! Всі впісяються і розбіжаться ховатись по кімнатах, хто де …

- А Ретта додасть відеосюр, поспіхом вставила Мальва. Ще і Майка з Віною. Так, - це заслуговує на окремий номер. Може знадобитись фельдшер.